книжкова дегустаторка🍷📚 | Пройти крізь стіни» Марина Абрамовичвидавництво: ArtHuss, оцінювання н...

«Пройти крізь стіни» Марина Абрамовичвидавництво: ArtHuss, оцінювання не етичне, але по враженням 10/10 простоЗнаєте, про таких людей говорять: «людина-епоха». От справді. Це єдине, що я можу сказати після того, як повноцінно ознайомилася з життям цієї мисткині. Марина Абрамович – голос цілого покоління митців, які розвивали цей напрямок і зробили перфоманс впізнаваним. Ви точно чули хоча б про один її перфоманс. Наприклад, «Imponderabilia», де аби зайти в музей, потрібно було протиснутися в вузькому проходику між оголеними жінкою та чоловіком. Або про «Енергію спокою», де пара стояла один напроти одного, і жінка тримала лук, поки чоловік – натягнуту тятиву зі стрілою поміж пальців. Вона була направлена в серце жінки. Або про «Портрети в присутності Марини Абрамович», коли мисткиня сиділа нерухомо за столом, а люди по черзі підходили і просто встановлювали зоровий контакт. Але, напевне, найбільш відомим для вас може бути «Ритм 0», де жінка стояла нерухомо, перед нею був стіл з 80 різними речами, і з нею можна було робити що завгодно.Читати про життя Марини Абрамович було постійно на межі. Це було захопливо, але в той же момент – жахливо. Це було відверто, але в той же момент – болісно. Це про комуністичну сім’ю, що зналася з Тіто, та про прогресивні погляди й одночасно віру в будистські практики. Про злиття з природою та про злиття з спостерігачем. Це були своєрідні американські гірки, що точно не могли не викликати емоцій. Най часом негативних, най часом неймовірних. Але це точно було недаремне часопроведення з книгою, бо сама постать Марини Абрамович – це алмаз, який вона роками точить.Настільки жива, відверта та щира книга, яка справді не може залишити байдужою. Бо тут не тільки про її творчість та перформанси, тут в першу чергу про її сім’ю, травми, стосунки з чоловіками, які так і не склалися до кінця життя. Тут чесно про її важкі взаємини з мамою, справжність якої вона пізнала лише після її ж смерті. Тут про пошук себе, свого місця, свого шляху. Тут про віру в те, що все обов’язково складеться якнайкраще. Подорожі роблять людей молодшими, бо їм ніколи старішати. Як я розумію цю історію: аби досягти поставленої цілі, ти маєш віддати все, допоки в тебе не залишиться нічого. І все складеться саме по собі. Ось це важливо. Це моє гасло на кожний перфоманс. Я віддаю кожен грам енергії, а потім речі або відбуваються, або – ні. Ось чому мені байдуже на критику. Критика важлива, якщо я сама знаю, що не віддала 100 відсотків. Але коли я віддала все – і ще 10 відсотків поверх того, не має значення, що вони скажуть. Я не можу сказати, що я була величезною шанувальницею Марини Абрамович, бо є перфоманси, які я досі не розумію, навіть з її поясненнями. Але я точно шанувальниця самої Марини Абрамович, бо це дуже сильна та вольова жінка, яка пройшла важкі періоди свого життя. Це жінка, яка не боялася рухатися вперед, попри всі страхи, загони та нерозуміння суспільства. І це викликає захват. Я справді щиро раджу цю книгу всім любителям біографій/мемуарів. Всім поціновувачам феміністичних книг. Ну і, звісно, фанатам самої Абрамович, бо це маст рід.Прекрасно.#дегустація2026