книжкова дегустаторка🍷📚 | Гемінґвей нічого не знає» Артур Дроньвидавництво: ВСЛ, оцінювання не е...

🙏«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дроньвидавництво: ВСЛ, оцінювання не етичнеЯкби якийсь іноземець попросив би в мене книгу про війну, я б без роздумів протягнула цю. Свідчення-рефлексія солдата в трьох актах, що включать в себе двадцять п’ять невеличких есеїв, це саме та правда, яку потрібно доносити світу. Точніше, показувати з чим нашим людям приходиться стикатися і проживати.Звичайно, я не дуже планував померти, але мусив це сказати йому на випадок найгіршого. Це жахливо. Це жахлива книжка в найкращому розумінні, яке воно може мати під собою. І її потрібно читати, потрібно радити та мати на своїх полицях. Вона маленька, але за раз її не прочитаєш – особисто у мене було чотири підходи. Пам’ятати усе це – жахливо. Гірше – тільки забути про це. Давайте, я відразу скажу декілька слів про тригерну для себе тему. Точніше доволі неоднозначну, і я на ній закцентую увагу для інших. Як агностик, я не сильно люблю, коли в книгах підіймається тема віри, бо досі не знаю, як до цього ставитися. А тут однієї із наскрізних ліній є саме релігія та Бог на війні. Я не можу зараз брати слово і якось сперечатися чи не сприймати через це текст. Бо це думки справжньої людини, що пройшла справжнє пекло. Але я зрозумію, чому деякі люди можуть сприйняти це в штики, бо місцями надто явно є тиск того, що Бог існує. Я оце зараз пишу і боюся якось не так сформулювати думку, щоб не було непорозуміння, але якщо що – запрошую до дискусії в коментарі. Тобто я це пишу до того, що я не проти цього в тексті, бо я не можу бути проти – у мене немає права голосу, бо це реальність. Була б художня книжка – могла б ще посперечатися. Просто сам факт, що це місцями тисне і до цього потрібно бути готовим. Але під кінець я взагалі перестала звертати на це увагу і просто переосмислювала написане. Багато, що перегукується з розповідями, які я чую від рідних та знайомих. Багато занурювало в шок та чергову хвилю ненависті до русні. А багато просто змушувало стикати в стінку від самого усвідомлення.Осколки знов пролітали над нами, і в якийсь момент я подумав: мав же можливість піти. Зараз загину, а міг би в цей час вже йти яром. Спершу від цієї думки стало страшніше. Але швидко з’явилася наступна: я тут, бо там вирішив. Ніхто насильно не запихнув мене в цю яму. Я сам сюди прийшов. Зараз загину, але я тут із власної волі. І це усвідомлення дало велике відчуття свободи. Я відчув, що сильніший за той танк. Я переміг його. Навіть якщо він зараз мене вб’є, то не переможе. У мене не багато досвіду читання есеїстики, як такої. Але це була дуже розмірена, але чітка оповідь, яка наскрізно зачіпала кожен есей. І це, як на мене, заслуговує окремої уваги. Рідко, коли подібна збірка відчувається цілісною. Отож, раджу хоча б придбати на полиці, а коли прийде час читати – ви це відчуєте.#дегустація