Гаразд. Слухайте, браття 🫴🏻З того моменту, коли я вперше побувала на комік коні, в мене почала свербіти думка, що я теж хотіла би прийти в косплеї, це ж так цікаво. Було це у 2018 році, до речі, ще в якомусь іншому житті. Але мене завжди зупиняло дві думки: "я не схожа на жодного персонажа" і "я не вмію цим займатися, крафтити, шити тощо" 😢 поганому танцору вічно болт в кармані заважаєАж тут в Сталкері мені підвернувся Фауст, з яким у мене виник міндальний зв'язок і якого дуже легко закосплеїти, бо він буквально бомжара в абсолютно базових речах 😭 На моє повідомлення "в мене є їбанута ідея на фанкон" Бомі чомусь відповіла "роби!", а не відмовила, тому довелося робити 😔Цікаво, що з пошуком потрібних речей і аксесуарів склалося ідеально, я буквально за день чи півтора замовила все потрібне і потихеньку забираю це все з відділень, хоча зазвичай коли я шукаю щось спеціально, то знаходжу рівно нічого. Це явно воля Моноліту.Складніше було з індуктором — пристроєм, якого немає на скрінах, але який є у одній з сцен — висить на стегнах у Фауста (не питайте навіщо). Мені дуже всралося додати його в образ. І, так сказати, зловила гіперку на ідеї — сама й вигрібай. Довелося придумувати, з чого його крафтити і вбити кілька вечорів на страждання з картоном і фарбою. Чекаю ще мікро-ліхтарики, аби його ✨засвітити✨Лінзи я взяла з сіточками на зіницях, аби хоч щось побачити на фанконі (через білий туман) 👌 Звісно, ходити в абсолютно білих склярах і нічого не бачити — це канон і повне занурення в образ, але було б трішки сумно відвалити за фест тищу гривень і тільки слухати (Бомі була готова водити мене за ручку!!! 😭)Якось так. Чим тільки не займається, аби не писати про книжки, правда? 🙄