Книги, що вкрали мій сон 🪐

📖 Світлана Тараторіна «Лазарус»
⭐️ Оцінка: 5/5
🏷️ Видавництво: Vivat

Одне з найкращих українських фентезі, які я читала. І точно одна з тих книжок, після яких хочеться ще трохи побути у вигаданому світі, перш ніж повертатися до реальності.

Оповідь побудована навколо низки детективних справ, які спочатку здаються окремими історіями, але ближче до фіналу починають складатися в цілісну картину й заграють зовсім новими барвами. І саме тоді розумієш, наскільки продуманою була ця історія.

А ще тут неймовірно соковита українська міфологія, інтриги, таємниці минулого, несподівані сюжетні повороти й багато історії Києва.

Особливо сподобалося, як органічно авторка вплітає міфологічні образи в міський простір, створюючи світ, який водночас здається абсолютно фантастичним і дивовижно впізнаваним.

Звісно, не обійшлося й без зауважень. Одна з детективних справ здалася мені дещо затягнутою та менш захопливою за інші. Складається враження, що її головне завдання — підготувати ґрунт для фіналу. Подекуди також відчувалися різкі зміни темпу оповіді: після доволі неквапливого розвитку подій ми раптом дізнаємося, що злочин уже розкрито, хоча хотілося б детальніше простежити сам процес розслідування.

Проте ці недоліки аж ніяк не зіпсували загального враження. Бо «Лазарус» — це значно більше, ніж фентезійний детектив із міфологічними істотами.

Це історія про світ людей і людиноподібних на межі апокаліпсису. Про суспільство, у якому співіснують різні народи, культури та істоти, але це співіснування далеко не завжди означає порозуміння.

Через фантастичні образи, історичні алюзії та впізнавані суспільні конфлікти Світлана Тараторіна порушує теми гноблення, нерівності, упереджень, націоналізму й імперіалізму.

І робить це без відчуття, ніби читаєш моральну лекцію. Усе природно вплетено в сюжет, характери персонажів, їхні звички, переконання та взаємини.

Особливо цікаво спостерігати, як за вигаданими конфліктами проступають цілком реальні історичні паралелі. Адже фантастика тут не стільки віддаляє нас від дійсності, скільки дозволяє поглянути на неї під іншим кутом.

І, мабуть, саме це підкорило мене найбільше. Світ Межі — не просто декорація для пригод головних героїв, а повноцінний живий організм із власною історією, законами, суперечностями та болючими питаннями. У нього віриш, його хочеться досліджувати, а після завершення книжки неодмінно повернутися.

Я люблю, коли фентезі не обмежується магією, міфічними створіннями й захопливим сюжетом, а має під собою історичне та соціальне підґрунтя. І «Лазарус» для мене став саме таким випадком.

Тому, попри певні недоліки в темпі оповіді, ставлю тверді 5/5 і від щирого серця рекомендую.

Це той випадок, коли українська міфологія не просто прикрашає історію, а допомагає розповісти дещо дуже важливе про наше власне суспільство, минуле та сьогодення.

#відгук
@bookinsomnia