#дворфиняговоритьПро всі срачі в книжковому комʼюніті дізнаюсь завжди не з власної волі. Або в якийсь з чатів хтось принесе або ж то вже роздувається так, що ледь не на кожному каналі про це читаєш.Почитавши деякі коментарі, зустріла декілька цікавих думок. На приклад, деякі люди вважають, що якщо не висвітлюєш срач — хочеш бути для всіх хорошим. Інші ж кажуть, що якщо висвітлюєш срачі — хайпуєш. Хтось каже, що писати тільки хороші відгуки — підлизуєшся. Пишеш критикуючі відгуки (саме критикуючи, не обливання помиями в бидло-манері) — маєш щось особисте. Власне, і цей мій допис одні сприймуть як випендрьож, інші як надто нейтральну позицію.Я до чого. Чому б не бути підписаним/читати/слідкувати/рекомендувати те, що подобається конкретно тобі? Зараз, як ніколи, вибір величезний. Кожне видавництво має свою сторінку, свій портфель і цінності. Кожен блогер/читач на своєму каналі продукує те, що хоче і як хоче. Ніколи НІКОЛИ всі для всіх не будуть хорошими. І це абсолютно нормально. На відміну від вічних срачів і брехень. Нічого не маю проти обговорення ситуацій, абсолютно. Мова саме про бажання самоствердитися чи полити лайном. Хоча і на це всі мають право))