📖 Дівчинка, яка любила Тома Гордона»✍🏻 Стівен КінгЦя книга той випадок, коли Кінг бере не монстрів яких можна побачити чи почути, а щось куди гірше — самотність, страх і твою власну уяву. І як би нам не хотілось, та втекти від цього неможливо, навіть якщо ти дев’ятирічна дівчинка, яка знала маршрут, а потім просто схибила на повороті й опинилась одна посеред лісу. Це було перечитування цієї історії, підкріплене тим, як я хотіла знов відчути атмосферу книги, читаючи вже українською. І я не розчарована. Тріша — маленька, але вперта, мені це подобається. Вона загубилась в лісі, де кожен звук здається хижацьким, де голод дере зсередини, і де страх поступово набуває форми. І все, що в неї є — це кепка й радіо, через яке вона слухає бейсбольні матчі свого героя, Тома Гордона. Кінг дуже точно передає, як дитяча психіка чіпляється за щось знайоме, аби не з’їхати з глузду. Том Гордон для Тріші — не просто спортсмен, а символ того, що світ все ще існує, і чекає її. Я кайфонула від того, як Кінг виписує деталі виживання. Тут усе яскраво: бруд, спрага, нарив, марення, голод, смерть, що ходить поруч. Ліс у нього не “як наче жива істота,яка вайбує байдужістю, величчю і старістю. Так от те, за чим я повернулась до цієї історії, це те, що Кінг робить страх легким, маренням, повітряним… не знаю навіть яке слово точно опише те, що я маю на увазі, але це точно мені знайомо. Оце класичне «щось там є». І ти не знаєш це справді звір? Маніяк? Надприродна хрінь? Чи твоя ж утомлена уява малює. Для мене ця книга — про витривалість. Про те, що дитина може виявитися сильнішою за багатьох дорослих. І про те, що іноді твоїм єдиним порятунком стає голос у навушнику, який навіть не знає, що ти існуєш. Погодьтеся, неодноразово нас «рятували» улюблені пісні,фільми, книги. А от тут «був» з Трішою Том Гордон. Я рада, що цю історію маємо в українському перекладі, і дуже щиро її рекомендую♥️

Видавництво КСД