Марія біля гробуХолодний камінь тиснув важко грудиІ бовваніла скеля, як мара.За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,На смерть судили вашого Царя?Куди піти? До мертвого в печеру?Не чує Він з-за сірої стіни.А Він дав мир, Він дав життя і віру,Він спас мене від влади сатани.Ішла Марія. Ранок витер сльози.Ось вже могила. Спогади болять.Стиснули серце вранішні морози....В могилі — пустка. ...Ангели стоять.Схилилось небо, слухало новину.Слова котились росами в траву.«Христа немає!» — линуло в долину......Вставав Великдень, гонячи пітьму.«Христа немає?» — билося у грудях.«Він є... Живий! Я серцем чую це.Нехай мене зневірену осудитьЙого святе скривавлене лице».Побігла жінка. Камінь ранив ноги.Святковим дзвоном серце калата.«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порогаЗмертвілим учням вмерлого Христа.«Ісус живий!» — все місто гомоніло.«Життя воскресло», — плакали сліпці.І не шукала вже Його Марія,І не втирала сліз на всміхненім лиці...© Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/tema/voskresinnya-hrystove/mariya-bilya-grobu.html