Про що я думаю, коли думаю про злість? Ну, в першу чергу, мабуть, про річ, котра дає нам енергію. І, спираючись трошки на нейробіологію, або на нейробіологічний міф, можу собі уявити і сказати, що у нас три рушії, котрі створюють дію. Тобто те, що спонукає нас почати діяти достатньо активно. Для мене це: страх, злість і радість. Точніше — адреналін, норадреналін і дофамін. Коли я кажу про страх, то, звісно, кажу про адреналін, про злість — скоріше про норадреналін — і про радість, чи, скоріше, момент передчуття радості в момент задоволення — це все ж таки про дофамін і те, як він теж нас спрямовує. Ну і серед цієї трійки коней є, мабуть, середній, і він для мене і є злістю. Коли я думаю, як працювати зі злістю або як розширювати цей інструмент, мені дуже цікаво досліджувати тілесність. Це моя спеціалізація в психології і психотерапії. І я дивлюсь на злість як на те, що проявляється через тіло і виражає якусь нашу діяльність. Мені цікаво вдивлятися і дивитися дуже ретельно на кінестетіку, тобто як розташовані частини тіла, як вони рухаються, дивитися на психофізику, на те, як ця рухливість в тілі пов'язана з нашим емоційним, ментальним або духовним процесом. І мені цікаво, як цю взаємодію можна дійсно налагоджувати або керувати, в гарному сенсі цього слова. Тобто, як не зупиняти річку життя, пов'язану з емоцією, а як все ж таки можна було б плисти по ній та керуватись.(завтра буде продовження)——Ще є кілька місць на інтенсив "Великий тренінг про Злість" 10-11-12 липня. Київ.Реєстраціяhttps://forms.gle/KAChSthSQjus2HPq6або в особисті організатору Катерині @platantree