Вранці прокинувся повний сил та енергії. Не розумію, що на це впливає. Помітив, що після нічних прильотів кілька днів тому потім кілька днів був "відходняк". Зниження рівня енергії, сил, млявий стан, нічого не хотілося. Зазвичай за день відновлююсь. Тут помітив, що наступного вечора ліг спати раніше, але наступного ранку все одно залишалась млявість і падіння енергії. Скоріш за все, ще й спека впливає. Сьогодні відчув бадьорість, ніби відпочив.Іноді мені здається, що це просто цикли в організмі. Вгору, вниз. Те ж саме з настроєм та емоціями. Іноді здається, що я на це впливаю, а іноді — що взагалі не впливаю. Що є зовнішні фактори впливу. Люди, події, навантаження, стрес. І є внутрішні цикли організму. Як на морі. То штиль, то шторм. Є, звісно, "милиці", які допомагають. У вигляді щоденних практик, корисних рутин та звичок. Це додає в «скарбничку» стану також, але глобально, здається, не впливає. Інакше все було б інакше. В цілому з ними краще, ніж без них. Я маю на увазі корисні практики та звички. З корисними звичками краще, ніж без них. З шкідливими звичками важче, ніж без них. Хоч вони й начебто підтримують у моменти стресу та фрустрації, але в цілому тягнуть вниз, а не вгору.Взагалі все життя — це рух то вгору, то вниз. Немає постійної кривої. Напевно, все ж є. Вниз, наприклад, якщо хвороба невиліковна. І то, тут також є варіанти — рухати себе вгору за деякими критеріями. Внутрішнього стану. Настрою. Рух вгору теж може йти якийсь період, а потім може настати стагнація і відкат. Як рух сонця по небу. Воно не стоїть на місці. Постійно в русі. Ми також не стоїмо на місці. Щодня ми стаємо ближчими до смерті. Так, про це часто не хочеться думати, говорити чи читати. Але думка про це додає мотивації прожити цей день із приємними відчуттями, наповнивши його радістю.