Чорна Бібліотека | Прочитане у березні. Місяць видався довгим, тому й книжок якось прочит...

Прочитане у березні. Місяць видався довгим, тому й книжок якось прочиталося чимало.«Змова проти Америки» Філіп Рот⭐️⭐️⭐️⭐️Альтернативна історія Америка 40-х років, коли до влади прийшов профашистський президент і що з того вийшло. Актуалочка, як розумієте. Добре показано, як гине демократія і як вчорашні сусіди стають ворогами.«Залишена» Оксана Ковальчук⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Довгоочікуваний містичний трилер від Оксани Ковальчук. Чіпляє з перших сторінок, чудова мова, гачки, інтрига, поліська атмосфера — все що треба для цікавої книги.«Книга Еміля» Іларіон Павлюк⭐️⭐️⭐️⭐️Нарешті дійшли руки до цієї популярної книги. На диво, цеглинка прочиталася швидко, бо зайшла. Мені сподобалося, думаю, з цього вийшов би непоганий фільм з крутими візуалами.«Якщо подорожній однієї зимової ночі» Італо Кальвіно⭐️⭐️⭐️⭐️Постмодерністська літературна гра. Головному герою Читачу (тобто нам) потрапляють до рук книги, які він не може дочитати, і кожна незавершена книга веде до іншої і все заплутується. Переказав криво, але книга прикольна, ламається четверта стіна, всі діла — критики таке обожнюють (мабуть).«Сірі обійми Міжсезоння» Олексій Жупанський⭐️⭐️⭐️⭐️Третій том з циклу «Колесо року». Фірмовий стиль Олексія, матюки, суржик, похмурість та жорстокість, але при цьому з чудовим гумором. Мені попередні частини зайшли, то ж і цю прочитав із задоволенням (але є якісь проблеми з розривами деяких слів, якщо то не було задумано навмисно).«Часотрус» Курт Воннегут⭐️⭐️⭐️⭐️Остання книга Воннегута, свіжачок від Вавилонської бібліотеки. Сатира, іронія, згадка попередніх творів автора, його знайомих — справді відчувалося, що Курт писав це як свій останній роман. Але при цьому текст не сумний, а сповнений воннегутівського гумору та іронії.«Метамодернізм» Максим Нестелєєв⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Це нонфік про культурну парадигму, яка прийшла на зміну постмодернізму. Цинічної іронії та гри заради гри (бо сенсу немає) вже недостатньо, але й щиро вірити у світле майбутнє теж не виходить. Тому доводиться поєднувати іронію з щирістю, гру з сенсом і тд. Серед метамодерністьских творів зазначено фільми Веса Андерсена, серіали «Бо Джек» й «Тед Лассо» та роман «Нескінченний жарт».