Валерій Калниш | Чорна лампа 🇺🇦 | Це тільки Управління державної охорони оцінює Книжковий Арсенал кількі...

Це тільки Управління державної охорони оцінює Книжковий Арсенал кількістю вилученої зброї (одна одиниця), а ще «12 боєприпасів, 74 газових балончики і 127 одиниць ріжучих та колючих предметів», але то в них робота така. Я ж маю констатувати, що цьогоріч Арсенал був успішний. Свято вдалося. На відміну від деяких попередніх експериментів. Багато видавництв – більше ста. По-новому відкрив для себе «Дух і літера». Цього року вони видають дуже цікаві історичні книги, а під Арсенал видали переклад книги одного із найвідоміших польських істориків Анджея Новака «Повернення "Імперії зла"». Книга настільки нова, що ви її навіть не знайдете на сайті ДіЛ, хоча сайт там взагалі біда… Але небажання або інші проблеми не крокувати разом із часом не применшують значення тої літератури, яку випускають «Духи». Багато книг. Антону Мартинову («Лабораторія») відверто сказав, що вони видають таким темпом, що прочитати все неможливо). Багато світлих людей. Познайомився із парою, яка виїхала з Харкова до США, але вирішила за правильне повернутися до України. Поважні і сильні військові, їх література і збори книг для фронту.Багато кольору. Якщо б хтось мені сказав, що можна видавати книги такої якості під час війни як, наприклад, «Богдан» свої переклади фентезі – не повірив би. І так, ці кольорові обрізи)))) Вони у мене викликають естетичне задоволення. А ось читати… З анотації на одну з них: «Народжена у сім’ї, що походить від Білосніжки, Райн Вайт не вважає своє життя аж надто солодким.» Ні, я для такої літератури вже застарий). Але у них є і повний Лем, якщо що.Високі ціни – факт. Вже рюкзаками книги не купують.Від попередніх років український ринок нонфіку відрізняє, нарешті, поява цікавих авторських книг українських авторів. Це вже не автофікшен, якого також багато, а пристойні книги-розповіді. Як приклад – корпус книг від «Віхоли», або книга Романа Романюка «Чим воюватимуть у Третій світовій? Нова українська зброя». Гіганти вірні собі. Сучасний вітчизняний нонфік вийшов із «Нашого Формату». І Влад Кириченко продовжує тримати планку. Про військовий досвід корисний для цивільних я вже писав, і на Арсеналі книги Гіггінса та Лі стали хедлайнерами НФ. Коли зайшов на стенд то (якщо б в мене їх не було), я би до них додав ще дві – передостанню книгу Генрі Кіссінджера «Лідерство. Шість стратегів світової політики» та Бена Шапіро з його «Світанком авторитаризму». Думаю, колись додам…Можливо, це в мене настрій був такий, але під час цього Арсеналу в мене, поруч із захопленням видавцями, а головне – тими хто купував їх книги, всього цього феєрверку, з’явилося відчуття камерності. І сформувало його «праве крило».Хто відвідує Арсенал (про видавців взагалі не кажу), знають, що праве, від центрального входу, крило будівлі Арсеналу не може конкурувати за популярністю та відвідуваністю з лівим крилом. В правому крилі стоять ті, хто не може дозволити високу ціну за площі в лівому. Колись в правому крилі стояла та сама «Лабораторія». Тому в правому – ціни нижче, їжа та виставки. Це не говорить, що там стоять якісь «інші» видавництва. Там стоять круті видавництва. «Книголав» привів колишнього главу МЗС Дмитра Кулебу, книгу якого вони видали - «Дипломатична кухня воєнного часу». А КМ-Букс видав мемуари футболіста Зінченко, але не привіз його))) А накрило мене, чомусь, два моменти. Well Books, які розклалися на маленькому столику, центральне місце якого зайняв недешевий тритомник живої ікони лібертаріанства Дейдри Макклоскі «Буржуазна рівність», «Буржуазні чесноти» та «Буржуазна гідність».І одинокий стіл, де рибацькими лісками були прив’язані дитячі японські книги. Офігезні, скажу я вам. Особливо про йокаїв.