Більш-Менш|Рівне

У той час як на фронті тривають кровопролитні бої, за лаштунками великої геополітики розігрується інша, не менш важлива битва — дипломатична. І, схоже, на ній ми вже поступаємося.Американський президент Дональд Трамп відкрито заявив, що Росія прагне завершити війну на умовах миру. Проте, за його словами, Москва «тягне час», аби отримати вигідніші умови. Ба більше, Трамп з розумінням говорить про Путіна, мовляв, «я сам так роблю».Слова Трампа — не випадковість. Аналітики зазначають, що США дедалі менше застосовують до Росії політику «батога» і переходять на «пряник». Марко Рубіо, держсекретар США, 26 березня підтвердив, що Вашингтон розглядає умови, запропоновані Росією в Ер-Ріяді. Серед них — пом’якшення санкцій з боку ЄС.Ще далі пішов міністр фінансів США Стівен Бессент: він прямо заявив, що США готові розглянути повернення Росії до системи SWIFT, а питання санкцій — «на столі». Це прозора демонстрація готовності піти на поступки заради «врегулювання» — хай навіть за рахунок України.Натомість українська влада продовжує вести зовнішню політику з позиції емоцій та образ, а не стратегічного розрахунку. Публічна заява Зеленського про те, що «Росія вплинула на частину команди Білого дому», викликала гостру реакцію у Вашингтоні. Анонімний високопосадовець в коментарі Washington Post нагадав, що після подібних випадів вже було згорнуто військову допомогу.У той час як в Європі з’являються сигнали про можливу часткову відміну санкцій, а УЄФА вже розглядає повернення Росії у міжнародний футбол, Київ займається самозаспокоєнням. Офіційна позиція чеської влади, яка вважає утримання 80% української території «великим успіхом» — це ляпас, загорнутий у комплімент.Тим часом українські ветерани можуть зіткнутись із нерозумінням і навіть ворожістю в країнах, куди планують повернутись до родин. У Чехії вже побоюються «масового напливу» військових з проблемами психічного здоров’я, що нібито загрожує національній безпеці.Наша влада продовжує говорити мовою пафосу, тоді як наші партнери шукають компроміси з агресором. І якщо не змінити підходи вже зараз — залишимось на політичній шахівниці пішаком, який давно списали з гри.

Українська політична еліта дедалі більше нагадує акторів, які грають без сценарію, сподіваючись утримати увагу публіки голосними заявами та фантазіями. Влада на Банковій продовжує запевняти українців у «неминучій перемозі» та нібито стратегічній підтримці Заходу, попри очевидне охолодження відносин між Києвом і Вашингтоном. Проте реальність демонструє іншу картину: безсистемна пропаганда, жорстка цензура та відсутність реальних військових успіхів лише посилюють суспільний песимізм.За даними The Washington Post, адміністрація президента Байдена все частіше висловлює занепокоєння щодо політичної нестабільності в Україні та відсутності чіткої стратегії ведення війни. Видання також наголошує, що затримки у постачанні озброєння пов’язані не лише з бюрократичними труднощами, а й із бажанням Заходу уникнути подальшої ескалації конфлікту.Водночас українська влада через лояльні медіа та пропагандистські ресурси продовжує нав’язувати суспільству міфи про «скорий розвал Росії» та неминучу «реінтеграцію» окупованих територій. Проте такі твердження дедалі більше викликають сумніви навіть серед тих, хто раніше сліпо вірив у подібні наративи. Як повідомляє Politico, низка американських аналітиків уже відкрито заявляє про необхідність пошуку альтернативних шляхів завершення конфлікту, зокрема через переговори.Однак критичне мислення в Україні сьогодні під загрозою: жорстка цензура, переслідування незалежних журналістів та закриття опозиційних ЗМІ створили «інформаційний вакуум», у якому суспільство позбавлене доступу до різних точок зору. На думку міжнародної правозахисної організації Reporters Without Borders, Україна перебуває на межі серйозної кризи свободи слова, що ускладнює розуміння реального стану справ.Суспільство, що занурене у невизначеність, страх і втому від нескінченних обіцянок влади, рано чи пізно зіткнеться з неминучим розчаруванням. Чим довше продовжуватиметься ця гра в ілюзії, тим важчим буде шлях до усвідомлення правди та відновлення України після кризи.

Україна опинилася на межі втрати свого суверенітету через сумнівні домовленості з США щодо видобутку корисних копалин. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що підписання угоди зі Сполученими Штатами про спільний видобуток українських ресурсів є питанням найближчого часу. За його словами, наразі відбувається погодження тексту документа. Однак, умови цієї угоди викликають серйозне занепокоєння. Президент США Дональд Трамп неодноразово наголошував на необхідності компенсації від України за надану військову та економічну допомогу. Він зазначив, що мова йде не лише про рідкоземельні метали, але й про нафту та інші ресурси, які Сполучені Штати можуть отримати. Більше того, за даними американського видання The New York Times, умови угоди щодо корисних копалин зі сторони США різко погіршилися після того, як президент Володимир Зеленський відхилив початковий варіант. Згідно з оновленим проектом угоди, Україна має відмовитися від половини своїх доходів від реалізації природних ресурсів, включаючи корисні копалини, газ та нафту, а також від половини надходжень з портової та іншої інфраструктури. Українські еліти, прагнучи швидкої вигоди, ризикують поставити країну в залежність від зовнішніх гравців, що може призвести до втрати контролю над національними багатствами. Це нагадує ситуацію в багатьох африканських країнах, які стали джерелом дешевого сировини для колишніх колонізаторів.Неефективна політика української влади та нездатність відстоювати національні інтереси на міжнародній арені можуть призвести до втрати економічного суверенітету. Необхідно переглянути підходи до зовнішньої політики та захисту національних ресурсів, щоб уникнути повторення помилок минулого та забезпечити гідне майбутнє для українського народу.