Є речі, про які хочеться говорити просто. Сьогодні – про вдячність.Про вдячність нашим Захисникам і Захисницям з Білогородської громади. За те, що ми маємо можливість прокидатися вдома, працювати, вести дітей до школи, планувати завтрашній день і жити у відносній безпеці.Це не сприймається як належне. За цим стоять люди. Їхня служба, витримка, сила і щоденна робота там, де найважче.Найменше, що ми можемо робити у відповідь, – бути корисними. Чути потреби. Передавати те, що справді потрібно.Саме тому Білогородська громада продовжує підтримувати наших військових технікою, обладнанням і всім необхідним.Від початку повномасштабного вторгнення Білогородська громада передавала різне – від автомобілів до комп’ютерної техніки, від дронів до зарядних станцій, від тепловізорів до засобів зв’язку. Від автомобільної гуми до речей, які на перший погляд можуть здаватися дрібницями, але на місці мають велике значення.Бо там дрібниць не буває.Кожна така передача – це не просто техніка, а щирі слова вдячності, які ми передаємо разом із нею. Це нагадування, що громада пам’ятає, цінує і чекає.Ми живемо, працюємо і віримо в наших Захисників і Захисниць. Знаю, вони зроблять усе можливе й неможливе, аби Україна вистояла.Від усієї вдячної Білогородської громади і від себе особисто – дякую. За службу і силу. За кожен день нашої безпеки 💙💛