Не тільки армії, а й Україні (точніше – уряду Зеленського) вільні люди не потрібні. Вільні люди не звикли коритися примхам хазяїна, задають зайві питання і, загалом, становлять загрозу для антинародного узурпаційного режиму, як Росії так й України. Тому, й Україна і Росія, поділяють єдину політику – вільні люди мають бути або вигнані, або зламані, або знищені. Нео-радянська армія є лиш одним з інструментів реалізації цієї політики.Позбавлена свободи зовнішньої, вільна людина вимушена або тікати, в СЗЧ чи за кордон, опиняючись поза законом – адже вільні люди є природніми ворогами антинародних режимів, або наодинці вступити у нерівний бій і загинути, або... перестати бути вільною. Навчитися слухатися начальника не задаючи питань, виправдовувати несправедливість державною необхідністю, йти на компроміси із совістю і здоровим глуздом, демонструючи свою лояльність системі, аби лише уникнути покарання. Та будь-яка боротьба, окрім як за власну свободу, для невільника не має і не може мати жодного сенсу. Як би хоробро не бився раб, для нього перемога завжди лишається недосяжною, адже, навіть, піднявши прапор над руїнами столиці противника, він здобуває перемогу не для себе, а для свого хазяїна. Відповідно, першим кроком до здобуття справжньої перемоги є повернення власної, особистісної свободи. Тільки скинувши ярмо нинішніх, дійсних поневолювачів і повернувши собі статус вільної людини, можливо говорити про здобуття перемоги над зовнішніми силами. Раб же, навіть увінчаний лавром, завжди лишатиметься в стані переможеного.👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух