Іноді владу необхідно критикувати. І, на жаль, часто без публічного тиску, конфліктів, звернень, скандалів і постійного нагадування про проблему державна машина просто не рухається. Але існує й інша сторона. Якщо не визнавати правильні рішення тоді, коли вони нарешті ухвалюються, навіть якщо це прямий посадовий обов’язок чиновників, система втрачає мотивацію робити складні речі.Тому сьогодні від себе публічно кажу: Кабінет Міністрів і Міністерство закордонних справ зробили правильний крок, за що я їм вдячний.Нарешті ухвалено рішення про експериментальний порядок оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для частини наших громадян з окупованих територій. Йдеться про громадян України, які народилися після 24 серпня 1991 року на тимчасово окупованій Росією території України і щодо яких немає інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі. Простими словами, це люди, які є українцями, але через окупацію, вік, обставини, родину або відсутність доступу до українських органів так і не змогли отримати нормальні українські документи.До цього для багатьох із них повернення в Україну було не процедурою, а лотереєю. Частина таких людей у кращому випадку мала свідоцтво про народження, але не мала українського паспорта, бо коли їм виповнилося 14 років, вони вже перебували в окупації. Без українського паспорта, без запису в реєстрі й без зрозумілого механізму встановлення особи людина фактично зависала між кількома небезпечними варіантами.Один із таких варіантів - повертатися через Білорусь. Втім, Білорусь це режим, підконтрольний росії. Людину можуть розвернути в будь-який момент, і після цього вона потрапляє в поле зору російських спецслужб. Далі можуть обшуки, допити, тиск на родичів, вигадані справи або постійне спостереження. Особливо якщо людина вже була помітна окупаційній адміністрації, мала проукраїнську позицію, допомагала Силам оборони, передавала інформацію або проходила через арешти чи кримінальні провадження на окупованій території.Саме тому багато хто намагався виїхати в треті країни. Хтось їхав туди, куди можна потрапити без російського закордонного паспорта. Але після цього люди часто опинялися в новій пастці. Без російського закордонного паспорта вони не могли переміщатися між країнами. Звертатися до російського посольства після втечі з під російської окупації - це ризик. Втім, навіть якщо російський закордонний паспорт був на руках, це все одно не гарантувало можливості дістатися України. В ЄС потрапити з російськими документами виданими в окупації – майже неможливо. Молдова, яка залишається одним із небагатьох реальних напрямків до українського кордону поза ЄС, також дивиться на такі документи через безпекову оптику і просто не пускає таких людей в свою країну.У результаті існувала абсурдна ситуація: людина може бути громадянином України, може хотіти повернутися в Україну, може бути під загрозою саме через свою українську позицію, але фактично не мати безпечного й легального маршруту додому. Тому, що в неї немає паспорта, немає запису в реєстрі, немає доступу до української процедури, а всі інші маршрути небезпечні, та залежать від випадковості.Новий експериментальний порядок має цю прогалину закрити. Визначені посольства й консульства України повинні проводити процедуру встановлення особи та оформлювати посвідчення на повернення в Україну. Якщо даних у реєстрах недостатньо, особу можна буде підтвердити через громадянина України, який є членом сім’ї заявника, зокрема через відеозв’язок. Оформлення має бути безоплатним. Працюватиме це через визначені дипломатичні установи, зокрема в Грузії, Вірменії, Казахстані, Туреччині, а також через генконсульства в Стамбулі та Анталії.Звісно, саме рішення ще не означає, що все автоматично запрацює добре. Але сам факт появи цього інструменту - правильний.Тому цього разу Кабмін і МЗС справді зробили правильну річ. Далі питання вже в реалізації. Хочу подякувати також МВС та представництву президента України в АР Крим за ініціативу та підтримку цього проєкту.