Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Великий ЛУГ
Añadido 05 nov. 2024

Великий ЛУГ

@biglugzp
Número de suscriptores: 63
Fotos: 167
Videos: 110
Enlaces: 30
Descripción:
На території Великого Лугу, а також у його безпосередньому сусідстві, скіфи проводили свої релігійні обряди та свята, також там містилася Запорозька Січ і ще 4 козацькі Січі
Fuente

Великий ЛУГ | 3️⃣ Історія про морпіха 36-ї ОБрМП — Миколу Андреюка, якого росіяни за...

Logotipo de la comunidad de telegram - Великий ЛУГ Великий ЛУГ @biglugzp
190 Vistas/Alcance 2025-04-24 14:09 Mensaje №352
3️⃣ Історія про морпіха 36-ї ОБрМП — Миколу Андреюка, якого росіяни закатували у полоні насмерть. 🗣 Цитата:Закатований. Назавжди 39. Історія одного українця, яку має знати весь світ. Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна Мордовія. Його звали Микола Андреюк. Псевдо — «Храм». Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти. Українець. Захисник. Людина. Живий — до 14 листопада 2023 року. Закатований — у колонії Мордовії на території фашистського мордера.Йому було всього 39. Народився у селі Новоподільське на Дніпропетровщині. Ріс у багатодітній родині. Вчився добре. Працював на ГЗК у Кривому Розі, утримував маму, допомагав братам і сестрі. Не мав власної сім'ї — бо служив. Бо вибрав Україну. У 2014-му пішов добровольцем у Нацгвардію, брав участь в АТО/ООС, а згодом перевівся до морської піхоти. У 2021-му був поранений. Могли списати — але залишився. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола вже стояв на передовій. Широкине. Маріуполь. Весна 2022-го. Оточення. Без зв’язку. Один єдиний лист сестрі: «Я живий, але навколо нас — рашисти. Я спалив документи. І тримаю при собі гранату на випадок полону».4 квітня 2022 року Миколу взяли в полон. Його вивезли в Оленівку. Звідти — до Мордовії, в табори. У сучасний ГУЛАГ. Там, де колись рашисти нищили українців у совкових таборах, вони знову знищили українця. 18 місяців катувань. 60 кілограмів ваги. Серце не витримало. Помер. Помер далеко від дому, без адвоката, без вироку, без права на порятунок.Його тіло раша «повернула» в грудні 2023 року. Але рідні дізнались про це лише через чотири місяці.Це — воєнний злочин. Це — тортури. Це — державне вбивство. І це не виняток. Це — система. Те, що зробили з Миколою — частина масового знищення українських військовополонених. Частина плану стерти обличчя народу, який не скорився.Миколу поховали в Кривому Розі. Посмертно нагородили почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — Перемогли» та медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».Але медаль не поверне людину. Повернути ми можемо лише одне — памʼять. Памʼять, яка стане обвинуваченням. Памʼять, яка вижене страх. Памʼять, яка не дозволить домовлятися з тими, хто вбиває в камерах. У Миколи залишились мама, три брати, сестра та племінники. 🇬🇧 Translation in English in the comments.ℹ️ Джерело 😀 WarArchive | Donate | Зв'язок | Мапа