Ніч над морем. Чорна вода. Флагман іде — важка хода. Сталь і ракети, гордий борт,Чорноморський імперський флот. Радари ловлять тінь у імлі,Хвиля б’є в броню на ходу. А на палубі — юний матросЩе не розуміє біди глибину. Ім’я його — Єґор Шкрєбєц,Серед сталі і темних сердець,Серед штормів і пінних бурунівПливе він хохлам видавать пиздюлів. Москва! — грім над хвилями! Москва! — сталь і вогонь! Флагман флоту йде крізь бурю,Наче морський бастіон! Шкрєбєц! — сирени кричать! Шкрєбєц! — небо в огні! Чорне море терпляче чекаєНа крейсер в своїй глибині! Із глибини чорна постать встає —Це сам Нептун пробудився зі сну! Довгий тризубець у його рукахВраз пронизав і місток, і корму! Горить вогонь і гуркоче метал,Крейсер "Москва" завиває й кричить,Ну а матросик Єґорка ШкрєбєцНаче води в рот набрав і мовчить. І серед вибухів та чорних водЧути чийсь крик, повний болісних нот. Вітер той крик пронесе через ніч —Шкрєбєц… Але хвиля мовчить. Москва! — жертва Нептуна,Москва! — металобрухт! Флагману флоту не фартонуло,По трюмах гуляє красний пєтух! Шкрєбєц! — сирени кричать! Шкрєбєц! — небо в огні! Чорне море гостинно приймаєКрейсер в своїй глибині!