Canal beyond reanity - @beyondreanity - №215
більшість детективів виглядає так: в нас є злочин, і вся історія - це пошук вбивці, де майстерність автора залежить від кількості підозрюваних і заплутаності теорій. але “Мовчазна пацієнтка” пішла в детективний жанр під трохи іншим кутом - в нас є вбивство, в нас є вбивця, і весь сюжет рухає вперед пошук мотиву.книга починається із замальовки ситуації: стоїть Алісія з руками по лікоть в крові, на підлозі рушниця, навпроти у кріслі - труп її коханого чоловіка, на якому кривавими квітами розповзлися поранення від пострілів впритул. Алісія мовчить. її таскають по судам, її забирають в психіатричну лікарню, її накачують ліками та проводять тисячі терапій - Алісія мовчить.проходить шість років - Алісія мовчить.і - завʼязка - одного дня відчайдушний психотерапевт з купою власних травм та мотивів вирішує все ж таки дізнатися, що насправді трапилося в той день. окрема подяка фіналу, який перевертає всю історію з ніг на голову 🙃 я почала писати драфт відгуку на 80%тках книги, але тепер доводиться його правити, бо сталося щось дуже неочікуване)книга читається дуже легко і швидко - насправді, легше і швидше, ніж “завтра завтра завтра”, про яку я писала вище. але “завтра..." мені зайшла більше через круто переданий геймерський дух та розвиток неймовірно ніжної дружби на його тлі, а тут, окрім віртуозної розвʼязки, впродовж самої історії я не побачила нічого особливого - просто добре скомпонована історія з класним темпом розвитку.“Мовчазна пацієнтка” - 8/10, ідеально підходить для лайтового виходу з нечитуна, бо після “Страшенно голосно і неймовірно близько”, яку я ледь пережила, та величезної “Казки” Кінга, яку я читала вічність, мені все ще потрібно щось для розблокування читацьких скіллів, бо поринати в книжки і фокусуватися стало трошки важче 🥲
377
24-08-12 16:08