beyond reanity | господи, я слухала цю книгу вічність, давно щось не йшло так важко 🫠хо...

господи, я слухала цю книгу вічність, давно щось не йшло так важко 🫠хочеться спихнути це на формат аудіо, бо чула про книгу багато хорошого і очікувала емоції схожі на "Твоє, моє, нічиє та інше", яка мені супер зайшлаале шось пішло не так, і історія про Варю та її компульсивні переїдання була мені майже огидна 🥲отже, що в нас дано:📌 дівчинка Варя з РХП, яка знаходить у котлетках о 3тій ночі відчуття безпеки📌 мама Варі, яка принижує доньку з приводу та без і плекає у ній глибоку травму знецінення📌 вітчим-лікар, який просить пестити його член і шантажує басейном📌 вічно-на-дієті-подруга, яка перевіряє чи ви разом дотримуєтесь обіцянки не їсти📌 брітні спірс, якою мріє стати Варя___________якабу пише:«За маму, за тата» – перша в Україні художня книга про розлади харчової поведінки. Історія, що часто повертатиме в дитинство, де ти не хочеш доїдати суп, ховаєш обгортки від цукерок, чи тебе годують з ложечки. не зважаючи на те, що книга мені супер не зайшла, я не хочу писати про неї негативний відгук, бо комусь ця тема саме в такій інтерпретації точно буде більш близька та зрозумілав мене також РХП (а в кого його нема?), але воно зводиться скоріше до відпускання контролю, коли пʼєш алкоголь і починаєш змітати все зі стола, а не до безконтрольного заїдання стресу чи травмтобто ситуація, за якої я твереза йду в нічний рейд до холодильника, — практично неможлива 😁алкоголь в моїй голові відкриває безлімітний дозвіл на запрєщьонку, і тут вже руки тягнуться до чіпсіків та кіндерів, які я в повсякденному житті не вживаю, але це питання до гіперконтролю, над яким працюю з психологом 🙃а заїдання - ще й в такому тваринному вигляді, як описано в книзі, мені не резонує і викликає тільки відчуття відразиможливо, тому що ніхто не змушував в дитинстві їсти суп і обгортки від цукерок я не ховала. навпаки, мене в ранньому підлітковому віці з любовʼю відкормлювали першим, другим, десертом і компотом, що я потім самостійно вигрібала дієтами, щоб перестати бути квадратною))тому слава богу що дослухала) з мінусів - ще більше занурилася у нечитун))ps Любко Дереш каже, що це "роман симптому" і глибока історія про дорослішання, тому можете довіритися думці письменника і спробувати пройти цей шлях зцілення разом з героїнею - може у вас вийде краще, ніж в мене)