🇺🇦Володимир Літвінов 🇺🇦 Бериславська РДА | Небесна варта -Герої нашої землі 🕯️Є імена, які не стирає час. Є долі,...

Небесна варта -Герої нашої землі 🕯️Є імена, які не стирає час. Є долі, що стають частиною історії країни. Серед них - Владислав Олександрович Федорак.Він народився 20 лютого 1990 року на Луганщині, у місті Брянка. Згодом його родина оселилася в селі Орлове, де минули дитинство і юність Владислава. Тут він зробив свої перші кроки у доросле життя, тут формувався його характер.Після школи обрав фах, пов’язаний із технікою, - навчався у Херсонському політехнічному коледжі. Згодом - служба в Збройних Силах України, у десантно-штурмовій бригаді. Це був не просто обов’язок - це була готовність стояти за свою країну.У мирному житті Владислав був людиною праці і тепла. Працював, будував сім’ю, радів простим речам. У 2013 році одружився, а через два роки став батьком - народилася донька Кіра, яка була для нього цілим світом. Він умів любити - щиро, глибоко, по-справжньому.Любив життя у його звичайних проявах: аромат свіжозвареної кави, дорогу, розмови з людьми. Навіть у буденності знаходив радість і сенс.Та війна змінила все.У 2021 році Владислав повернувся до роботи в Херсоні, де й застав повномасштабне вторгнення. Встиг врятувати найцінніше - свою родину, вивізши її з-під окупації. А сам зробив вибір, який роблять сильні: стати на захист.30 жовтня 2022 року він знову вдягнув військову форму. Донеччина, важкі бої, поранення, повернення в стрій - усе це стало частиною його шляху. Шляху воїна, який не відступає.18 травня 2023 року цей шлях обірвався…Але життя продовжилось у найдорожчому - у його дітях. Уже після загибелі Владислава народилася його друга донечка - Софійка. Маленьке продовження великої любові.Владислав Федорак залишив по собі більше, ніж спогади. Він залишив приклад — гідності, мужності, відданості.І поки ми пам’ятаємо - він живе.Вічна шана Герою. Світла пам’ять. 🕊️