КАБи замість ялинки.Уламки й кулі замість мандарин.Вибухи замість шампанського.Холод окопів замість домашнього тепла.Прозора замість кока-коли.Поранення замість похмілля.Замерзлий сухпай замість святкової вечері.Скид замість подарунків.Ротація замість походеньок у гості.Евакуація замість відпустки.Сітки від FPV замість гірлянд.Страх замість ейфорії.Азимут замість курантів.Ефір радіостанції замість привітань.Так справді виглядають свята на фронті.Без серпантинів і тостів.Без ілюзій і казок.Коли хтось рахує секунди до півночі —хтось рахує дистанцію, кількість прильотів, напрямок.Коли хтось загадує бажання —хтось перевіряє, чи всі на зв’язку і чи всі живі.Для когось це свято.Для когось — ще одна ніч війни.Ще одна зміна.Ще один шанс дожити до ранку і втримати позицію.Тому коли ти у теплі, з родиною і келихом у руках —пам’ятай, за цей спокій хтось зустрічає Новий рік в багнюці, холоді й темряві.Без гірлянд.Зі зброєю.І з відповідальністю, без свят.Поки хтось чекає дива.Хтось його виборює.Рік зміниться.Війна — ні.Поки хтось стоїть.