чорничний джем на твоїх пальцях. {🐈⭐️🐈‍⬛}я візьму гітару намалюю зірочки на червоному дереві, напишу обриси пісні про те як в твоєму волоссі купались блискавки, як тепло всередині розливалося всередині мене коли ти взяла моє скляне серце в руки клеючи на нього стікери зі спайдер меном, скріплюючи степлером, роблячи колаж з нашими фото, оминаючи всі мої срібні фортеці, знімаючи з мене лицарські обладунки, вкладаєш в руки соняхи, говорячи, що бути сильною не обовʼязково. ти плетеш з моїх оголених нервів светр, твій срібний погляд робить мене оголеною, мені стає лячно, що мене побачили, я ховаюсь за намальованим ластовинням, твої каблучки стукають по моїх ребрах поки ми скачемо на ліжку в моєму гуртожитку, ламаючи всі пружини, піднімаючи весь пил і весь сміх з легень, посміхаючись іклами, показуючи язики в небо, кричимо всесвіту, що ми тут і ми форевер young. в твоїх оченятах бенгальські вогники, твої сльози тікають під чорний олівчик під очима. ти пишеш про мене листи а я їду чим дужче на скейті від себе самої, ми звикли бути надто дорослими для двух маленьких дівчат, розбивати коліна, роздирати зірки на конверсах але ніколи не в очах. звикли склеювати пвашкою скляні сердечка, вдягати срібні обладунки, ховаючи очі від сонячних променів, бо надто боялися, що сонечко теж втече. люба ти сяєш як місячне сяйво, ти як мій улюблений чорничний джем, як найтепліша шкірянка, як шоколадний табак, як медові яблука в дитинстві. ми обіймаємось на світанку як сонце і місяць, і складемо всі обладунки в скриню. нарешті не ховаючись.