Журналіст і письменник Роджер Ворнер хотів написати книжку про біженців Південно-Східної Азії, а Хейнґ Нґор, який пережив голокост у Камбоджі, — через свою історію висвітлити минуле батьківщини. Так і відбулася їхня співпраця над «Полями смерті».В епілозі до книги журналіст пише, що Нґор мав безперечний інтелект і феноменальну пам’ять на події, але так і не опанував до пуття англійську мову. Коли шпортався через обмежений словниковий запас і слабке знання граматики, переходив на французьку. Іноді розігрував сценки, граючи одночасно кількох людей, щоб донести суть історії.Носив на грудях під сорочкою золотий ланцюжок із медальйоном зі світлиною покійної дружини — як символ вірності й пам’яті. Але мав суперечливі стосунки з жінками і крутив десятки романів. Зажив неоднозначного ставлення серед співвітчизників, бо не переймався чужою думкою й підтримував Народну партію Камбоджі під час режиму Хун Сена. Останній втратив у бою око, коли служив комбатом у червоних кхмерів. Хейнґ вірив, що НПК не дозволить комуністам повернутися до влади. Заснував Фонд лікаря Хейнґа С. Нґора, який надавав гуманітарну й медичну допомогу — фундація стала світлом його життя — хоча у медицину так і не повернувся. Ворнер зауважує, що камбоджієць був неідеальним, але «вмів визнавати помилки й знав різницю між добром і злом». У своїх промовах для молоді закликав пам’ятати традиції й навчатися. І понад усе любив Камбоджу, покриту шрамами, як і він.Читайте «Поля смерті», щоб разом із Хейнґом Нґором знайти надію у безпросвітно важкі часи.