Чи справді є шанс на мир? Прочитав про це матеріал видання РБК-Україна. І цього сьогодні хоче кожен: щоб війна нарешті закінчилася. І був мир.Особливо ті, хто живе поруч із фронтом і щодня на собі відчуває, як Росія б’є по наших громадах і містах.Нікополь, Марганець, Синельниківщина, Васильківська громада, Покровська громада, Межова, Новопавлівка та інші наші громади живуть де-факто у війні.Багатьох війна вигнала з рідних домівок. І всі хочуть повернутися. Туди, де жили, де виросли, відбудувати все, що зруйновано.Там люди не з новин знають, що таке обстріли, FPV-дрони, зокрема на оптоволокні, КАБи, тривоги і постійна небезпека.А що таке «шахеди», «Іскандери» та крилаті ракети, на жаль, добре знають не лише прифронтові міста. Це вже досвід усієї країни.Тому людям потрібна тиша. Навіть кілька спокійних днів для прифронтових громад сьогодні мають значення.Потрібен мир, після якого не почнеться нова війна. Щоб можна було планувати життя, виховувати дітей вдома, працювати, відновлювати бізнес, розвивати громади.Не жити з постійною думкою, що завтра, може, доведеться виїжджати. Не чекати, що будь-якої миті прилетить балістика, чи «шахед», чи FPV.Ми не маємо права на ілюзії.Коли Росія не може швидко досягти свого на фронті, вона тиснутиме інакше. Масованими ударами по наших містах. Спробами розхитати внутрішню ситуацію. Інформаційними атаками. Страхом. Будь-яким приводом, який можна використати проти нас.Це треба розуміти. Спокійно, без паніки, але чесно.І водночас ми бачимо іншу картину.Наші Сили оборони роблять війну для Росії дедалі дорожчою.За даними міністра оборони Михайла Федорова, восени минулого року Росія втрачала близько 67 військових за кожен квадратний кілометр захопленої землі. Навесні – майже 180. Це ціна, яку ворог платить за кожен крок уперед.Українські дрони, удари по логістиці, НПЗ, складах, командних пунктах та всьому, що живить російську воєнну машину, вже дають результат.Interfax із посиланням на Московську паливну асоціацію пише, що на АЗС Москви суттєво дорожчає пальне.А в Новій Москві вже з’явилися повідомлення про обмеження продажу пального: до 60 літрів бензину і до 100 літрів дизеля в одні руки.Про Крим я вже не кажу. Там із пальним настільки «все добре», що вже вводять обмеження.Для країни, яку роками називали «світовою бензоколонкою», такі речі – показові.Коли у «бензоколонки» починаються проблеми з бензином, це означає одне: удари по російській воєнній економіці працюють.Саме так з’являється шанс на мир.Не тому, що Кремль раптом захотів миру. І не тому, що самі слова про переговори щось гарантують.А тому, що Україна, Президент, Сили оборони, наш ВПК і технології роблять все для того, щоб війна для Росії стала максимально дорогою.У цій ситуації наша країна матиме сильнішу переговорну позицію.Бо будь-які переговори впираються не в заяви дипломатів, а в реальний баланс сил на фронті й в економіці.Саме за цей баланс сьогодні бореться Україна і наші Сили оборони.А сильна позиція – це єдиний шлях до справедливого миру.Матеріал РБК-Україна важливий своєю головною думкою: шанс на мир можливий через зростання ціни війни для Росії.Дуже хочеться, щоб назва «Шанс на мир» справді стала реальністю. І якомога швидше.