ЄХБ | Братство | Страсний тиждень: чим запамʼяталася середаЦе найтихіший день цього тиж...

Страсний тиждень: чим запамʼяталася середаЦе найтихіший день цього тижня і запамяталалася вона тим, що Ісус провів значну кількість часу… гостюючи у друзів. Родинне коло відкриває все найкраще і найгірше в людині, бо які ми є, таке й стає очевидним саме дома. Ісуса запросили погостювати у Витанію, а там… жінка… розбита пляшечка… дорогоцінне миро ціною в річну зарплату старанного робітника… на Ісусових ногах. У цьому вчинку було неправильно зроблено все: і не тоді, і не там. Ні про яку доречність і пристойність і мови бути не може. І разом з неймовірним запахом думки присутніх наповнило відчуття… марнотратства. Про це чоловіки одразу почали обговорювати вголос і то так критично, як це вони люблять поговорити про нерозумність жінок. Аж тут Учитель починає не просто захищати жінку, — з Його слів стає очевидним, що вона єдина, яка чи то розуміє чи відчуває щось, що насувається на Ісуса. Фінал «неправильної» історії: «Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися ця Євангелія в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї.» Матвія 26:13Зробити таке людина може заради найдорожчого, що в неї є. Люблячий ніколи не розраховує; люблячий ніколи не думає про те, як зробити що-небудь пристойно й у той же час дати небагато; у люблячого завжди тільки одне бажання — віддати все і вважати що мало. Ми ще навіть не стали християнами, якщо думаємо про те, як би, зберігаючи пристойність, дати Христу і Церкві - Його людям якнайменше.Одразу з тієї зустрічі один з її активних учасників «…пішов до первосвящеників і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.» (Матвія 26:14-15)Марія віддає 300 динаріїв (річний заробіток). Це був її «капітал», її впевненість у майбутньому. Вона виливає все до останньої краплі, бо для любові «достатньо» — це завжди замало.Юда отримує 30 срібняків (близько 120 динаріїв — орієнтовна ціна раба). Він оцінив Творця Всесвіту дешевше, ніж Марія оцінила можливість просто побути поруч із Ним.Середа ставить перед нами виклик або просто проявляє наше серце: з готовністю через любов до Ісуса віддати для Нього все найдорожче, що маємо, чи Він нам потрібен лише щоб вирішити наші питання які не вирішуються грошима і лікарями. Велика середа — це справді дзеркало. Вона змушує нас запитати себе: «Хто я в цьому домі у Витанії?» Той, хто критикує чужу щирість? Той, хто рахує вигоду? Чи той, хто готовий розбити свій найцінніший «глечик» заради Ісуса?