«Серце мудрих — у домі жалоби, а серце нерозумних — у домі веселощів.» Еклезіаста 7:4У Києві — день жалоби.Станом на вечір відомо вже про 25 загиблих унаслідок російського удару по Києву. Ця цифра, на жаль, може зрости. Понад сотня людей поранені, пошкоджено 23 заклади освіти, у лише одному жилому домі знищено 64 квартири. Ворог цілеспрямовано веде війну проти мирного життя столиці — і не лише столиці.Ми знаємо, чому це відбувається. Демонічна одержимість гордістю російської влади робить цю війну нескінченною.Що нам робити?Захищатися і плакати.Захищати свою країну, всіляко підтримувати наших захисників. Захищати власний розум від паралізуючого страху й безнадії. Доки Господь дозволяє нам жити — ми маємо стояти й боронитися.І плакати. Плакати через безглузді смерті людей, яких убивають найпотужнішими смертоносними ракетами. Плакати через виродків, які називали себе братами, сьогодні прагнуть нашого винищення.Але плакати молитвою — звертаючи до Господа свій біль, відчай, горе й виснаження.Бо серце мудрих — там, де жалоба. Там, де смуток. Особливо в такий час, як тепер. Лише нерозумний намагатиметься не зважати на трагедію, буде ховатися від неї, закриватися від чужого болю, приглушуючи його всіма можливими видами дурману й розваги.Бо мудрість не тікає від болю. Вона проходить крізь нього разом із Богом.