Була на шоу Ажнова «Сам». Слухали поезії від Антонича, Драй-Хмари та Вороного до Йогансена, Семенка, Франка і багатьох інших. Така чудова втеча від усього довкола. Залишу тут на спогад довгий, але чарівний вірш «Жінці» Василя Атаманюка. Коли вільна ти,Скажи,Що таке брехня?Я знаюПро що ти так мрієш завзято,Спустивши на оченька вії,Як спуститься нічка на землю,Як тихо,Як темно,Як глухо у хаті, мов в небі:Я знаю,Тоді то у тебеДівочії мрії палкі, соромливі,Свавільно і грубо ведуть перед тебеПалкого і дужого, голого, спраглого мене!Я знаю —Малими зубками гадючкою в щоки мої ти впиваєшся,Нахабно і буйно ти очі цілуєш у мене і губи,До грудей ти моїх пригортаєшся щільно,Як явір до дуба,І сором забувши дівочий і чесність,Ти ручкою ніжною пестиш мої груди,Маленькою ручкою ведеш по бокам,А тамІ смаглявий живіт, як яблучко пестиш рум’ян,Як пчілка у чашечку квітуТи пальчиком влазиш в пупочок,Торкнеш, залоскочеш,Кусаєш, регочеш.І зновуВ дорогуПустуючу сунеш ти ручкуУ низНа стегно, на ноги…І ти вся тремтиш, як листок на вітру,З насолоди ти в’єшся, як вуж у яру,Руками,Устами,ГрудьмиІ ногамиНа мене падеш.І меркне світ,Полає любов…Я знаюПро що ти так мрієш із ночі,Як ручки пухкії і стегна округліІ ніжки від сонця травневого смугліПростуєш на м’якому ліжку,Як перси налиті, мов яблука спіліТи пестиш руками, —Я знаю.Що шепчеш тоді ти устами,Я знаю,Кого тоді кличеш думками,Я знаю…Як стегна з бажання колишуться білі,Здригають коліна,Як ти витягаєш, ламаючи руки,В глуху темінь ночі —Я знаю,Чого душа хоче.Я знаю —Я знаю ті мрії дівочі невпинні, палкі, ніби лава,Буйні і нахабні, злорадісно грубі.Коли віддаляється день і нічка надходить лукава, —І тихі, смирні, соромливі,І боязливі такі, ніби слава,Коли тверда дійсність веде життя дном…Я знаю —Як тіло своє ти руками ласкаєш,Як груди стискаєш,На білих, м’якеньких подушках,Як ніжки пухкі розставляєш,Я знаю,Як палко бажаєш,Щоби попестив тебе й я.Я знаю,Як мучиш мене ти ночамиРуками,Устами,ГрудьмиІ ногами,І лоном,І знаю,Як котишся з стономНе заспокоєна…І тільки не знаю,Чому, коли стрінеш мене на дорозі,То женешся, втікаєш від мене в тривозі,То ховаєш за блиском горючих очейВсі мрії й бажання бурливих ночей,І ділиш надвоє себе:Невільника й пана.ХібаПовік то душа твоя будеРаба?І ділиш надвоє себе:На правду й брехню.НевжеТобі буде вічно святе все чуже?І тільки не знаюЧому,Ти не хочеш покинутиТьму?Ти мрієш пороюВ глибокий, понурий, опівнічний час:А що, коли б відчинилися дверіІ я увійшов?Тоді б…Ні! Кричать ти не стала би з ляку,Із радістю перси і лоно мені б ти дала:Бери і давай!Ти мрієш не разВ глибокий, понурий, опівнічний час:А що, коли б до нього прийшла раз я сміло.Прийшла і сказала:З тобою я мент упиватись бажаю любов’ю! —І з шат увільнила б бажаюче тіло,Чи в нього би що затремтіло,Чи б хтіло?..Лиш сміло! Лиш сміло! Лиш сміло!Покинь, не питай.Люблю ж бо я тіло і – май!Дівчино, собою ти будь,Людиною будеш тоді!З моралів старих, як з іржавих кайданЗвільни свою грудьІ будь вільна і чудова всі дні.