День весілля Грищенко детально описав у своєму щоденнику. Рукопис зберігається в архіві NAMU, і сьогодні музей вперше опублікував кілька рядків звідти:«28 липня − який день вирішальний (в оригіналі − роковой). Скільки років минуло, скільки разів мене спокушали. Нарешті, настав час… У цю спеку було неприємно одягатися в чорну пару, натягувати жорсткий комір, сорочку з пружною манишкою, чорні шкарпетки та білу краватку. Все здавалося надто ошатним… З’явилася наречена, вся в білому, чарівна, з великим обличчям і великими очима. Голова прикрашена тонким мереживом, а сукня — лебединим пухом. Дбайлива Cristiane покликала нас на терасу. Клацнула двічі своїм мініатюрним фотоапаратом. Наречена біла, як свічка, струнка, насторожена, чиста; білий шлейф дбайливо несуть дівчата з ангельськими обличчями, у однієї з них голова як на фресці П’єро делла Франческа. Кортеж повільно рушив вузькою вуличкою, що кишіла людьми та натовпом… Тиша, напружена увага та цікавість. Ми увійшли до старовинної церкви. На вівтарі — квіти, електричні лампочки замість свічок, світяться люстри, відбиваючи світло у підвісках. Усі сіли, і ми теж — на крісла. На хорах — шепіт, сповнені напруги обличчя… Почалася служба…» Back to the Roots в telegram • instagram • podcast •книга