Вероніка Зонь із Борисполя знає, що таке чекати чоловіка з війни, рахувати відпустки “немов перлинки” і водночас дбати про родину. Коли з’явилася можливість працювати фахівчинею із супроводу ветеранів, вона не вагалася.💬“Іноді достатньо одного дзвінка, щоб справа ветерана зрушилася. Іноді потрібні тижні, але головне — бути поруч”, — каже Вероніка.🔷Команда фахівців із супроводу Бориспільський міський ветеранський центр допомогла прикордоннику після ампутації оформити пенсію й знайти роботу, зібрала “коло своїх” для юного ветерана, який втратив сенс життя, організувала реабілітацію для військового, що повернувся без кінцівки. У кожній історії — не лише численні дзвінки й оформлення документів, а й щира підтримка, уважність до деталей і віра в те, що життя після повернення з війни може мати сенс і перспективу.💪Історія Вероніки та її колег — про те, як особистий досвід перетворюється на силу підтримувати інших, про командну роботу й сотні маленьких рішень, що змінюють життя ветеранів та їхніх близьких.➡️Читайте повний матеріал на сайті: https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/ya-shukau-rishennya-tam-de-inshi-zdautsya-yak-fahivchinya-iz-suprovodu-veronika-zon-pidtrimue-veteraniv-ta-ihni-rodini-u-borispoli-1