Canal Край - @at_cine - №706
30 років тому Жиль Дельоз покінчив з собоюКожна наступна згадка про щось (чи про когось) у дійсності стирає обʼєкт, який намагаються пригадати. Він зазнає щоразу більших та глибших вторгнень з боку наших переживань, бажань і фантазій. Тож парадоксальним чином, намагаючись за допомогою памʼяті повернути з тим щоб продовжити чиюсь присутність, ми досягаємо протилежного результату: викликаний цим ритуалом образ розмивається, мутує, переплавляється та все далі й далі відступає від оригіналу. Замість цього ми отримуємо роздратований спросоння дублікат (Дуат) відсутнього, що оселяється серед нас і живе вже своє монструозне життя. Мабуть про це застерігав Дельоз у передмові до «Алфавіту», жартуючи про виклик чистого духа через обертання стола. Там же, в «Алфавіті», він показує можливість запобігти подібним перетворенням. Точніше: Дельоз демонструє, що запобігти чи уникнути долі не вдасться. Проте можна спробувати якщо не перенести гру на свою територію цілком, то лишити вирви, розломи та тріщини, крізь які тягне студено-невагома нескінченність. Бо, зрештою, що ще залишається після акту спротиву, як не забої, переломи і розриви? Роковини нескінченності Жиля Дельоза пропонуємо відзначати в незвичний для сьогодення спосіб — мисленням. Наприклад, через один з найбільш буйних і вишуканих його зразків: «Що таке творчий акт?» (у перекладі Павла Бартусяка для видання «Контур»)
433
25-11-04 09:20