Дуже сподобався докфільм "Океан Ельзи: Спостереження шторму", який подивилася завдяки Ukrainos kino dienos | Дні українського кіно у Вільнюсі. Океанів люблю з дитинства, і була дуже рада бути на їх концерті у Маріуполі у 2016му❤️ Весь час щось ставало на заваді, щоб опинитися на їх стадіонах на День Незалежності, але вірю, що ще буде можливість🇺🇦Знятий та змонтований фільму чудово: багато архівних відео, фото, інтерв'ю всього золотого складу. Хоча десь з середини фільму, коли хронологічно доходимо до 2005 року, коли з гурту пішли 3 учасники, то стрічка перетворюється на історію Святослава Вакарчука. Але це так і у житті. Вони досить відверто, але етично говорять, що того часу він зловив зіркову хворобу і перетягував ковдру на себе, тому люди і пішли. І останні 20 років там було ще 4 учасники, які змінювалися. Океан таки став гуртом Святослава. І це все ж вплинуло на якість музики (на мою скромну думку). Перші альбоми набагато цікавіші за останні. Та й рокова складова стала меншою за попсову (у цьому нема нічого поганого).Для мене завжди був загадкою альбом Gloria (2005), бо він за якістю чудовий, але створений фактично Вакарчуком після виходу трьох учасників гурту. Завжди було цікаво, якщо він зміг створити цей чудовий альбом без них, то чому якість після нього так впала? Докфільм дає відповідь таку: альбом створений як раз з метою доказати, що Святослав і сам може створити якісну музику, тобто на дуже живій емоції. І тепер назва альбому, і пісня "Без бою" заграли для мене новими фарбами.Класно було дивитися в кінотеатрі, бо люди підспівували. А ще виявилося, що Океан планував їхати у Маріуполь у лютому 2022, і дати концерт.