Cherry VanillaМаріанна. Бути новим Фрейдом і новим Ейнштейном, щоб тебе відкрити. Вкрасти твої поцілунки, твою усмішку, викрасти твій сміх. Відчай, негода, застуда серед самотніх світів. Вкрасти у тебе слово «люблю», поки твій хлопець не бачить, щоб знову сховати, щоб врятувати надію, якій жити ще тисячу літ. І бути твоїм злодієм, твоїм геніальним ошуканцем, мовчазним у пітьмі. Маріанна. Не Марі і не Анна. Вплетена в море, але морем не скорена. Бути тобі не маніяком, а — маяком, твоїм ворогом, другом, коханцем на довгі роки, твоїм, що розбивається об скелі мегалодоном, болем у трясовині, дивним знаменом, що несе клеймо — вкрадене кохання. Маріанна. Ти. Скільки хвилину тому було думок у моїй голові. А зараз, коли ти прийшла, — порожнеча. Світ без тебе не має сенсу. Я протестую проти цього всесвіту, якщо в ньому не буде тебе. Бути дорогим адвокатом єдиного законного власника твоєї любові, магічним словом, розпеченим мечем, забутим тореадором серед демонів — демоном серед мутаборів, відчайдушним у всіх казино цього світу, на твою любов — гравцем. Маріанна. Дізнатися таємницю твоєї душі. Перерахувати всі зорі на небі і весь пісок на березі океану. Піщинки і зорі давно пораховані, та до твоєї таємниці не наблизитися ні на крок. Дізнатися, що твої поцілунки ніколи не належатимуть моїм губам, моя нескінченність, моя глибина, моя Маріанська западина, Маріанна. Бути заради тебе математиком, відкрити нову теорію чисел і геометрію, подарувати від неї світу ключі. І коли я поверну тобі слово «люблю», — я зречусь цього світу, як твій найневірніший, найвідкинутіший, перший апостол серед усіх твоїх чоловіків. Мрія моя, Маріанна.text: α ексклюзивно для @archives