Антиквар від Шкурупія | Начитався есеїв і спробував трохи відрефлексувати своїм невеличким ком...

Начитався есеїв і спробував трохи відрефлексувати своїм невеличким компіляційним текстом. (який ніхто не читатиме) 📌 Імперія мусить померти В есеї «Що таке есеїстика?» Микола Рябчук згадує про свою книжку «Сад Меттерніха». Ця назва відсилає до його тексту, що вийшов друком 1998 року під назвою «За огорожею Меттерніхового саду», де автор розглядає Західну і Східну Європу: «Словом, вона (Сіхідна Європа) не була “як ми”, щасливі й везучі мешканці Західної Европи: вона не була повноцінна, достатньо европейська. Ця “недо-Европа”, чи “напів-Европа”, мала приблизно однакові шанси дотягнутися до правдивої “европейськости” або ж розчинитися в ентропійній “азіятськості”. […] …політика Заходу щодо Східної Европи завжди була амбівалентною, щоб не сказати двозначною. З одного боку, західні европейці завжди вважали, що їхні східні сусіди тією чи іншою мірою заслуговують своєї долі…: але з іншого боку, вони не могли не відчувати, що східні европейці, котрі відчайдушно опираються домінуванню “Азії” на своїх теренах, є корисними, і вже тому заслуговують на симпатію й допомогу…»Тут можна зупинитися і прийти до сьогодення, де Україна бере на себе роль «східної Європи», що виступає кордоном, отим фронтиром, який для «західної Європи» є корисним, адже таким чином до них не проникає «Азія», під якою в будь-кому разі можна розуміти росію. Саме тому, на мою думку, до нас надходить допомога, яка дозволяє нам «животіти», але не вмирати, бо інакше росія буде біля порога Європи. Тому так важко говорити з заходом і переконувати, що потрібна військова допомога, а не лише економічна. Володимир Єрмоленко і Вахтанґ Кебуладзе, часто в розмовах та інтерв’ю наголошують, що на заході не можливо говорити так, як ми звикли, там потрібна зовсім інша мова діалогу. Але в нашому разі варто використовувати й інше. Володимир В’ятрович часто у своїх дописах на сторінці Facebook наголошує на тому, що росію треба деконстроювати: «Імперія мусить померти […] перемога України і всього вільного світу над Росією можлива лише як перемога поневолених нею народів над імперським центром». Саме це дасть Україні змінити свій статус «фронтиру» і увійти до цивілізаційної Європи. Юрій Шевельов щодо цього писав у своїй статті «Перед новою провокацією» 1949 року: «…кордон України з Росією при наявності вільної Білоруси і Козакії, — а тільки в такому сусідстві слід мислити Україну, — становитиме зовсім малий відтинок українських державних меж і не являтиме великої небезпеки для цілости та спокою української держави».Тобто ми маємо і говорити з Європою і говорити з поневоленими народами імперії, адже так ми зможемо вберегти себе. Але чи потрібно це Європі та іншій частині світу?