Здавалось би написати визначення агресії, яке б відповідало реаліям сучасної війнам, простіше аніж створювати нове покоління дронів чи роботизованих платформ. Але дрони і платформи створюються, а норми права – ні. Правовий вимір війни виявився набагато складнішим, ніж політичний чи військовий. ✔️Військовий – це фактор виживання, тому оборонні технології невпинно розвиваються, долаючи навіть корупцію і бюрократію. ✔️Політичний – очевидний. Політична мета війни і в нас, і у ворога – всім зрозумілі. Ворог хоче знищити нашу державність, а політична мета нашої боротьби – зберегти незалежність і суверенітет. ✔️А от з правовим виміром все складно. Норми міжнародного і нашого національного права, які визначають агресію як злочин – безнадійно застаріли. Колись війни стимулювали не лише розвиток оборонних технологій, а й роботу над визначенням агресії в міжнародному праві. Натомість сьогодні бюрократичні процедури ухвалення міжнародних правових актів об’єктивно не дозволяють встигати за новими проявами сучасної війни. Тобто, на заваді покаранню агресора стоїть не лише політика, а й застарілість норм права. В українському законодавстві ситуація ще складніша, аніж у міжнародному праві, оскільки немає єдиного підходу до визначення та розуміння війни. Це дуже ускладнює судову практику. Кому як не Україні очолити сьогодні цей процес.