Життя в державі, в якій триває повномасштабна війна - безслідно для психіки не минає. Постійні ракетні атаки, щодня гинуть люди, ворог наступає 4-й рік.Травмовані всі. Треба просто це чесно визнати. Звернутись до психолога/психотерапевта/психіатра - готові далеко не всі. Тому українські соцмережі природно перетворились на колективний сеанс психотерапії. Сюди зливають все - свої тригери, страхи, ненависть, розпач, злість і навіть прояви вже важких психологічних станів. І увага в соц мережах всім гарантована. З одного боку це канал масової розрядки. І мабуть це добре. Не знаю. Просто припускаю. З іншого - це навантаження на тих, хто ці емоційні сплески читає, будучи теж травмований. У 2022 наше суспільство за місяць навчилось виявляти російські вкиди та Іпсо. І імунітет проти дезінформації в українському інфо просторі чи не найвищий у світі. Мабуть настав час навчитись так само вирізняти коли до публічного виплеску треба поставитись з розумінням і не роздмухувати конфлікти та «срачі». Іноді утриматись від реакції - це внесок у нашу колективну адекватність.