Ганна Маляр | Хвіст крутить собакою Саме така асоціація в мене виникає коли я читаю ...

Хвіст крутить собакою Саме така асоціація в мене виникає коли я читаю статті в іноземній пресі про нашу війну і політику. Маю на увазі статті, висновки у яких ґрунтуються на розповідях якихось дуже таємних джерел у Генштабі, в Міноборони, в офісі президента, в парламенті чи ще десь там. Наші «таємні джерела» навчились вирішувати свої особисті стосунки через іноземну пресу. В якій іноді читаю просто якусь фантастику про війну і політику в Україні. Через нашу пресу це складно зробити, бо наші журналісти добре знають «хто кому Рабінович» і хто проти кого і навіщо готовий «щиро говорити» і бути експертом. Тому у матеріалі часто зазначають джерела «наближені до….». І це вже певна чесність по відношенню до незайманої у цих інтригах свідомості читача. А от західні журналісти більшою мірою цих нюансів не знають і наші «таємні джерела» їм видаються об‘єктивними, особливо якщо людина працює чи працювала у державному секторі. З 2022 року якої тільки брехні від наших «таємних джерел» я не читала в іноземних матеріалах щодо питань, про які достаменно знаю. Зазвичай, я навіть розумію хто міг таке сказати і навіщо. Знаю, що деякі «таємні джерела» навмисно виходять на західну пресу, щоб тут цю статтю потім показати комусь на кого вона повинна вплинути. І це геть не європейська і не американська аудиторія. А хтось використовує західні видання як «останню інстанцію» своєі правоти у звичайній конкурентній боротьбі з кимось в Україні. Прикладів можу багато навести. Особливо матеріали про те - як, коли і чому приймались певні важливі рішення. Я майже не зустрічала коментарів «таємних джерел» на цю тему, які б відповідали дійсності. Може воно під час війни і добре. Колись зберу ці приклади в єдиний кейс. Що тут скажеш. Прикро, що так відбувається. Я не можу, звісно, щось радити іноземним журналістам. Хіба побажати. Знаю, що в нас є дуже відповідальні і фахові фіксери. Я би навіть їх назвала співавторами іноземних матеріалів - їх рука і мізки завжди відчуваються. От бажаю таких всім, хто пише або знімає про Україну. А от читачам можу порадити - якщо ви в іноземному тексті про Україну зустрічаєте «таємне українське джерело», то врахуйте, що за цими словами може стояти хто завгодно з якими завгодно власними інтересами.