Ганна Маляр | Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ. Ц...

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ. Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ. Трохи поясню, як свідок початку цього проекту. У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати. Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію. Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована. І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ. Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність. Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач. Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст. У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку. Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато. Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення. Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими. Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась. Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність. Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може. Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне. Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують. В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації. Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі. Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою. Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.