Коротше, це неважливо, але розкажу, бо чому ні. Значить, в японському зоопарку мавпа народила мавпеня та відмовилася від нього. Його виховували робітники та дали йому плюшеву велику мавпу для емоційної підтримки. Коли він трошки підріс підсилили до загальної зграї. Мавпа маленька дуже мила, але зграя її не приймає, ображає й віральними стали кадри, як він дуже нещасний обіймає свою іграшку. Ясно, що всім шкода мавпу, але ніби як поступово його стосунки з іншими починають ставати краще. Але... Як зазвичай буває зі всім, що стає віральним - в цьому зоопарку тепер справжнє паломництво до цієї мавпи, вестерни в інеті дуріють масово (я не жартую), що жорстокі робітники зоопарку роблять це СПЕЦІАЛЬНО, ніяк не допомагають панчу, не переселяють, не віддають на  adoption (wtf) і заробляють на нещасний мавпячій дитині гроші та увагу. Ну здавалося б, історія й історія, мавпа і мавпа. Але я почитала сотні коментів, що пишуть люди й один з найчастіших - що, мовляв, на це важко дивитися. І люди через те, що їм важко дивитися і шкода мавпу готові її сепарирувати від зграї, не дати взагалі можливості жити серед своїх, але "врятувати". Мораль? Думаю, тут багато висновків. Наприклад, що життя несправедливе. Що інколи зграя тебе не приймає. Що не всіх треба рятувати. Але найголовніше, що мені подумалося - а може насправді емпатія це про мені важко відчувати щось, тому я хочу допомогти, бо мені стане краще. Бо це все завжди про мене. Фотка мавпи в коментах, розкажіть, що думаєтеА, ну головна моральна дилема - ви готові були б перетерпіти, що когось ображають але такий порядок речей і це необхідна плата для дикої тварини? Чи хотіли б врятувати тварину незважаючи ні на що?