День вдячності волонтерам . Свято, яке з кожним роком стає все сумнішим.Сьогодні всі вітають.А мені хочеться сказати правду.Без прикрас.Наше життя — це дзвінки 24/7.Кожен день — це не «допомога», це виживання в режимі нон-стоп:знайтизібратикупитивибитипривезтивідремонтувативиїхати туди, куди інші навіть не подивляться.Без вихідних.Без нормального сну.Без гарантій, що доїдеш.Ми дітей можемо не бачити днями.Просто тому що немає коли жити «нормальним» життям.А заспокійливі — це вже не про «інколи».Це вже наші друзі.Це тонни палива, які згорають у дорозі.Це ночі за кермом.Це обстріли.Це постійний страх — не за себе, а за те, щоб довезти.Ви бачите результат — коробку, передачу, фото.А ми бачимо інше:як закриваємо це власними ресурсами,як влізаємо в борги,як виснажуємось до межі.І найгірше —коли зверху ще й бруд від тих,хто не зробив нічого.Чому волонтерів стає менше?Бо люди вигорають.Не від роботи.Від байдужості.Від тиші в зборах.Від недовіри.Від відчуття, що ти сам проти всього.Колеги. Справжні.Ті, хто не здався.Ви — не «допомога».Ви — ті, на кому ще тримається фронт.А всім іншим скажу просто:хочете привітати — не пишіть «дякую».Не лайкайте.Зробіть дію.Купіть пачку-дві Мівіни.Задонатьте 20–50 грн.Передайте щось хлопцям.Бо слова — нічого не варті,коли фронт потребує реальної допомоги.🇺🇦 Монобанк: 4874100027195166🇺🇦 Банка для Збору: https://send.monobank.ua/jar/89bT33VwFB🇺🇦 PayPal: [email protected]Звіти за минулі збори 👉 На Нашому Каналі.