Чи може лікар-анестезіолог відмовити пацієнту у стані алкогольного сп’яніння?

Це питання регулярно виникає в нічних чергуваннях, у святкові дні, у приймальних відділеннях і майже завжди залишає лікаря сам на сам із рішенням, за яке потім можуть спитати всі. Уявімо дуже типовий сценарій. Пацієнт у стані алкогольного сп’яніння впав, отримав перелом зі зміщенням. Судини не ушкоджені, життю безпосередньо нічого не загрожує. Операція технічно не складна: репозиція, фіксація, умовно 10–20 хвилин роботи. І далі починається те, що знає кожен анестезіолог.➡️ Якщо ми говоримо: «Операцію можна відкласти до ранку, нехай пацієнт протверезіє» нам можуть закинути затягування лікування, біль, ризик ускладнень, а іноді й те, що «це ж ургентно».➡️ Якщо ми обираємо спінальну анестезію,нам можуть сказати: пацієнт у стані алкогольного сп’яніння, блювання, ризик аспірації, гіпотензія на фоні симпатичної блокади та алкоголю чому Ви взяли на себе цей ризик?➡️ Якщо ми йдемо шляхом внутрішньовенної анестезії зі зібереженнням спонтанного дихання,нам скажуть: «А якщо він почне блювати? А якщо аспірація? Чому не інтубували?»➡️ Якщо ми проводимо загальну анестезію з інтубацією,постає інше питання: алкоголь + анестетики = глибша та довша седація, потреба в післяопераційному моніторингу, можливо у відділенні інтенсивної терапії. І тоді виникає претензія вже іншого плану:«Навіщо Ви забрали ліжко інтенсивної терапії для пацієнта, який міг би просто відійти в палаті?»Фактично, який би шлях ми не обрали завжди можна сказати, що він був неправильний. І тут немає «золотого стандарту», який зніме відповідальність із конкретного лікаря. Алкогольне сп’яніння надзвичайно гетерогенний стан. Один пацієнт це людина, від якої трохи пахне алкоголем, з ясною свідомістю та адекватним сприйняттям реальності. Інший пацієнт, який не орієнтується, не може чітко відповідати, має ознаки глибокої інтоксикації. Формально це один і той самий діагноз. Фактично два абсолютно різні клінічні сценарії. Чи маємо ми внутрішні протоколи? Чи працюємо за власним досвідом? Чи орієнтуємось на клінічну картину, а не лише на факт «вжив алкоголь»? Чи хтось із Вас має чіткі критерії, коли операцію можна відкласти, а коли ні? І головне питання, яке, мабуть, хвилює всіх:як прийняти рішення так, щоб воно було клінічно обґрунтованим, етично коректним і максимально захищало лікаря?

Поділіться, будь ласка:– у яких ситуаціях Ви відкладали втручання?– який вид анестезії обираєте найчастіше в таких пацієнтів і чому?– чи має Ваш заклад внутрішні рекомендації щодо алкогольного сп’яніння?– чи був у Вас досвід, коли після такого пацієнта виникали юридичні або організаційні питання?Давайте поговоримо про це чесно, особливо перед святами. Ми знаємо, що у каналі дуже багато практикуючих лікарів з великим досвідом, тож саме час ним ділитись.