Чи може лікар-анестезіолог відмовити пацієнту у стані алкогольного сп’яніння?Це питання регулярно виникає в нічних чергуваннях, у святкові дні, у приймальних відділеннях і майже завжди залишає лікаря сам на сам із рішенням, за яке потім можуть спитати всі.Уявімо дуже типовий сценарій.Пацієнт у стані алкогольного сп’яніння впав, отримав перелом зі зміщенням. Судини не ушкоджені, життю безпосередньо нічого не загрожує. Операція технічно не складна: репозиція, фіксація, умовно 10–20 хвилин роботи.І далі починається те, що знає кожен анестезіолог.➡️ Якщо ми говоримо: «Операцію можна відкласти до ранку, нехай пацієнт протверезіє» нам можуть закинути затягування лікування, біль, ризик ускладнень, а іноді й те, що «це ж ургентно».➡️ Якщо ми обираємо спінальну анестезію,нам можуть сказати: пацієнт у стані алкогольного сп’яніння, блювання, ризик аспірації, гіпотензія на фоні симпатичної блокади та алкоголю чому Ви взяли на себе цей ризик?➡️ Якщо ми йдемо шляхом внутрішньовенної анестезії зі зібереженнням спонтанного дихання,нам скажуть: «А якщо він почне блювати? А якщо аспірація? Чому не інтубували?»➡️ Якщо ми проводимо загальну анестезію з інтубацією,постає інше питання: алкоголь + анестетики = глибша та довша седація, потреба в післяопераційному моніторингу, можливо у відділенні інтенсивної терапії. І тоді виникає претензія вже іншого плану:«Навіщо Ви забрали ліжко інтенсивної терапії для пацієнта, який міг би просто відійти в палаті?»Фактично, який би шлях ми не обрали завжди можна сказати, що він був неправильний.І тут немає «золотого стандарту», який зніме відповідальність із конкретного лікаря.Алкогольне сп’яніння надзвичайно гетерогенний стан.Один пацієнт це людина, від якої трохи пахне алкоголем, з ясною свідомістю та адекватним сприйняттям реальності.Інший пацієнт, який не орієнтується, не може чітко відповідати, має ознаки глибокої інтоксикації.Формально це один і той самий діагноз. Фактично два абсолютно різні клінічні сценарії.Чи маємо ми внутрішні протоколи?Чи працюємо за власним досвідом?Чи орієнтуємось на клінічну картину, а не лише на факт «вжив алкоголь»?Чи хтось із Вас має чіткі критерії, коли операцію можна відкласти, а коли ні?І головне питання, яке, мабуть, хвилює всіх:як прийняти рішення так, щоб воно було клінічно обґрунтованим, етично коректним і максимально захищало лікаря?Поділіться, будь ласка:– у яких ситуаціях Ви відкладали втручання?– який вид анестезії обираєте найчастіше в таких пацієнтів і чому?– чи має Ваш заклад внутрішні рекомендації щодо алкогольного сп’яніння?– чи був у Вас досвід, коли після такого пацієнта виникали юридичні або організаційні питання?Давайте поговоримо про це чесно, особливо перед святами. Ми знаємо, що у каналі дуже багато практикуючих лікарів з великим досвідом, тож саме час ним ділитись.