Три яскравих спогади з МілануНаша остання подорож в Мілан почалася з моєї фрази “Хочу в спа”. Розслабитися мені хотілося, як нормальній жінці. І Лоло, відкинувшись на спинку крісла, сказав “Поїдьмо в Мілан. Там є одне чудове спа. Як раз відпочинемо”. Щоб поїхати до Італії, мене довго вмовляти не треба і вже наступних вихідних, відправивши собаку до його улюбленого готелю, ми були по дорозі в Мілан. Мій план був таким — приїхати та дивитися вночі на місто з басейну, але я втомилася та почала засинати, дивлячись на всю цю красу. QC Termemilano однозначно варто уваги. Зовнішні басейні та сад дивляться на історичні будівлі міста. У наших місцевих спа вікна виходять на гори та ліс, а тут щось новеньке. Ще один яскравий спогад з Мілану — це музей науки Леонардо Да Вінчі. Ще після Варшави я зрозуміла, що музеї науки — одні з самих цікавих. Тут ти відпочиваєш від емоцій і просто слідкуєш за своєю фантазією. В музеї нам вдалося прогулятися потягами старих поколінь, погратися в інтерактивні ігри, а також звичайно подивитися на те що створив Леонардо: його спроби літальних апаратів, машинні вироби для металургії та інші. Якщо будете там, то побачите в автоматі для фото моє обличчя та заздалегідь підготуйте відповідь на запитання “Який десерт майбутнього ви б обрали?”Ще один яскравий спогад — ресторан Spore неподалеку від нашого готелю. У цьому ресторані кожна страва включає ферментовані продукти. І це не тільки капустка та морква. Вони подають їжу сетами, маленькі страви, але багато. У нашому меню, наприклад, були сендвічі з тунцем та емпанадас з ферментованим цикорієм. Було також багато іншої ферментованої зелені та овочів. Також у них є велика винна карта, яка включає дуже багато помаранчевого вина, яке по суті також є ферментованим. Я вперше зустрілася з такою незвичною концепцією ресторану, і прям уявила як його власниця просинається зранку і питає себе “Щоб мені ще ферментувати?” Мені від цього стало трошки моторошно, а Лоло дуже смішно.І на останок мені дуже сподобався книжковий магазин на вулиці зі всіма бутиками (він там здається один книжний між Dior, Hermes та іншим люксом). На жаль, знімати там заборонено, але він точно того вартує. Це як книжковий з фільмів. Книги заповнюють всі стіни — від підлоги до стелі, а висота приміщення там величезна. А продавець може порадити, де краще за все подивитися Караваджо в Італії.
Марсель — столиця французького Провансу і кожен сприймає його по-різному. Для мене це місто, яке заснували греки. І це відчувається в архітектурі, світлому та елегантному мінімалізмі, тому як промені сонця роблять місто живим. Марсель — це місце свободи, де можна бути собою. Тут легко загубитися в натовпі на терасах ресторанів, розмальованих графіті. Тут можна бродити поміж сміття й думати про своє або поїхати на острови й пити вино, сидячи на траві. Можна вибирати пляж під настрій і сезон, вболівати за свою команду на стадіоні, купатися в морі, гуляти вздовж La Corniche — однієї з найгарніших набережних. Дивитися на старий порт із тераси готелю, віддаючи маленьким корабликам весь свій біль.Можна купити свіжу дорадо в харизматичного араба й розмовляти з ним українською — бо його жінка з України. Завітати до музею історії Середземномор’я, розташованого під водою. Поїхати до рибальських сіл поблизу міста. Побачити каланки — унікальне диво природи, що належить тільки Провансу.Марсель дає мені багато. І я люблю це місто всім серцем.
Продовжуємо вивчати Францію 🇫🇷Дякую всім, хто вчора взяв участь в опитуванні! Я бачу, що вам цікаво різне — тому буду продовжуватися ділитися своїми історіями. Бо моя мета — робити цей світ трохи світлішим і цікавішим.А якщо вам хочеться читати інші затишні, щирі блоги про Францію — дуже раджу підписатися на мою приятельку Настю з Тулузи, що на півдні Франції.Я не часто когось раджу, але Настю @nastya_toulouse рекомендую вам вже вдруге.Її Інстаграм — це поєднання гумористичних Reels, корисних прямих етерів, яскравих сторіс та щирих дописів. Вона пише про життя емігрантів, культурні відмінності, пошук роботи, адаптацію, про свого чоловіка-француза з українським корінням, про мову, побут і подорожі.Настя відвідала понад 30 країн і ділиться практичними порадами, як подорожувати бюджетно. Також вона об'єднує українців у Франції: організовує зустрічі, фото-прогулянки, і просто створює теплий простір навколо себе.Якщо вам цікаво: 🇫🇷 Як знайти роботу у Франції та розібратися з адміністративними моментами🇫🇷 Як подорожувати Францією та Європою без великих витрат🇫🇷 Як мислять французи — у роботі й у стосунках— обов’язково підписуйтесь на @nastya_toulouseА якщо вам потрібна порада — можете писати їй напряму в інстаграмі. Вона підкаже що робити, або де шукати потрібну інформацію.
Як зараз у Франції з допомогою? Отримала питання від підписниці і сама підказати нічого не можу. Потрібна ваша допомога 💖Я ВПО, тікала від війни, моє місто з перших днів в окупації. Перший час було не так важко, як зараз, було багато допомоги. Наразі все змінилось, допомоги від держави немає, гуманітарної допомоги все менше й менше. Дуже важко, хоча я й працюю. Майже все йде на оренду житла. І я все частіше думаю, що треба їхати. Я трохи знаю французську, тому думаю про Францію, бо мрію про неї з дитинства, але так і не довелось там побувати. Так дайте пораду: чи має це сенс зараз, на четвертому році війни? Чи ще діє програма підтримки українців? З чого почати цей шлях? Була б дуже вдячна за Ваші поради.Мені порекомендували звернутись до релігійної організації, яка надає прихисток всім нужденним. Це Diaconat de Valence. Я написала їм, але мені відповіли, що вони у процесі закриття й допомоги більше нікому не надають. На жаль((Ще, кажуть, існує номер 2710, гаряча лінія не знаю якої організації, що надає допомогу на перший час всім, хто її потребує. Ви щось про це знаєте?Ще говорили про українські діаспори в різних куточках країни, що допомагають українцям. Як з ними зв'язатись? Порадите?
І ще трошки про водіння. Чим відрізняється водіння в Україні та Франції? Я б сказала, що загалом, не вдаючись в тонкощі різних регіонів, у Франції водити машину і складніше, і простіше одночасно.Простіше, тому що загалом люди дотримуються правил. Так, перевищують швидкість, але не критично і не так щоб створити небезпеку. Не тому що всі такі білі та пухнасті, а через те що всюди радари, які фіксують перевищення і потім надсилають тобі додому лист щастя з сумою для оплати. Тобто можна сказати, що тут відчуваєш себе спокійно. Хоча аварії все ж таки трапляються регулярно, у вікно наше їх дуже гарно видно. На цьому плюси завершуються.З мінусів — багато велосипедів на дорогах, багато мотоциклів, дороги вузькі, обмеження швидкості 30 де треба та не треба. Іноді відчуваєш, що ти не рухаєшся взагалі. Багато кругових перехресть, вони всюди! (це плюс чи мінус?). Але, як я вже сказала, тут спокійно, хоча люблять посигналити якщо ти хоч на секунду замислишся. В Україні у мене є постійне відчуття хаосу на дорогах, хоча як каже Лоло, у вас так багато гарних машин, і ніхто не хоче їх не те що розбити, а навіть пошарпати. А що стосується Альп, то тут дуже багато доріг, де двом машинам просто не розминутися. І доводиться здавати назад по вузенькій дорозі, яка декілька раз згинається, а з двох боків, наприклад, ями. Це вам не паркування заднім ходом.Ну і звичайно гірські серпантини, які я обожнюю (без сарказму). Як сказав один французький гонщик “Вміння пілотувати авто — це вміння вчасно гальмувати”. Тому люди, які кажуть, що машина автомат — це дуже скучно, в Альпах вам спати не прийдеться. Коли я дивлюсь ролики про водіння на ютуб, то рідко знаходжу там щось справді корисне та адаптоване до гірської місцевості. Та і все ж таки — правил не так багато, а ось практика важить в сто разів більше. Може мали рацію мої інструктори, коли майже нічого не пояснювали. П.С. Багато людей пишуть, що їм подобається мій канал. І це дуже тішить. Але в телеграмі взагалі немає органічного приросту аудиторії. Тому бачити як люди уходять, а нові не приходять — це сумно, якщо чесно. Мʼяко кажучи. Тому якщо вам справді мій канал цінний, порекомендуйте його кільком людям. Якщо кожен, хто побачить цей допис, зробить це, то це буде дуже відчутно 😜 Посилання на канал — https://t.me/amouralpes Я не люблю про щось просити, але це справді дуже впливає на мою мотивацію писати тут часто та не забувати канал. Цілую. Bisou.
