Приїхало дуже багато новинок від BOOKCHEF, тому покажу вам їх в двох дописах.Почну з нонфіку, який має бути дуже корисним для глибшого розуміння та аналізу фантастики:🌟 "Світанок усіх речей. Нова історія людства", Девід ҐреберЗ анотації:«Світанок усіх речей» — ґрунтовний аналіз досліджень останніх кількох десятиліть, що пропонує кардинально новий погляд на історію людства. Книга кидає виклик нашим найфундаментальнішим уявленням про соціальну еволюцію — від розвитку сільського господарства й міст до походження держави, демократії та нерівності — і відкриває нові можливості для розуміння природи людини. Спираючись на новаторські дослідження в археології та антропології, автори показують, як змінюється історія, коли ми отримуємо змогу скинути концептуальні кайдани й вільно сприймати те, що було насправді.
🌟 "Темні віки. Руйнація християнством класичного світу", Кетрін НіксіЗ анотації:«Темні часи» — це маловідома історія про те, як войовнича релігія навмисне атакувала й придушувала вчення класичного світу, започаткувавши століття беззаперечного дотримання «єдиної істинної віри». Незважаючи на наші уявлення про те, що ранні християни були лагідними й м’якими, покірно йшли на мученицьку смерть, співаючи гімни любові та хвали, насправді все було по-іншому. Вони були жорстокими, безжальними й принципово нетерпимими. На відміну від політеїстичного світу, в якому поява ще однієї релігії не протирічила існуванню старих, нова ідеологія стверджувала, що християнство — єдино правильні шлях, істина та світло й що будь-яка інша віра — хибна й має бути знищена. У період із першого по шосте століття тих, хто не відповідав переконанням християнства, переслідували всіма можливими способами: соціальними, юридичними, фінансовими та фізичними. Старі вівтарі були перевернуті, храми зруйновані, статуї порубані на шматки, а священники вбиті.
🌟 "Єресь. Ісус Христос та інші сини божі", Кетрін НіксіЗ анотації:Всупереч ученням сучасної церкви, у перші кілька століть існування християнства не існувало єдиної думки щодо того, ким був Ісус і чому він мав значення. Натомість було багато різних месій. Один Христос мав брата-близнюка й подорожував до Індії; інший спілкувався з драконами. Ще один, особливо жахливий, Христос зневажав своїх батьків і вбивав тих, хто йому противився. Крім того, в перші роки I тисячоліття було багато інших рятівників людства, багато синів богів, які зцілювали хворих і ставили на ноги лежачих. Але з поширенням християнства їх визнали неприйнятними, навіть єретичними, і вони зникли з поля зору. Книга «Єресь» пропонує ознайомитися з різними версіями Христа, які існували в ранніх християн, і з процесом еволюції та знищення «зайвих», завдяки якому Ісус став єдиною значущою постаттю християнства, яку ми знаємо сьогодні.
🐸 Хроніки Амбер#цікавікниги_paniko
Цей день настав!Нарешті відкрито передпродаж моєї найбільш очікуваної книги від видавництва Жорж:🌟 "Невидимі люди. Пісня бризів", Катерина ПекурЦе друга частина, продовження "Діти книги". Не буду дублювати сюди анотації на обидві книги, але розкажу вам трохи цікавинок.Пані Катерина люб'язно поділилася зі мною секретиками стосовно продовження. Погрожує, що легкого читання нам чекати не варто 🌚В другому томі буде набагато більше динаміки і напруги. Легше не стане, поки ви не закриєте останню сторінку) Якщо «Дітях Книги» читач лише входив у Світ, то тут все зміниться: підготовка до війни, вбивчі інтриги всередині Комітету, щомиті зростаюча небезпека. Я розповім вам хупарські казки, за які можна отримати кулю – але їх і досі пам’ятають. Я покажу, що ховається за фасадом правильного суспільства Світу: ізгоїв, єретиків, злочинців, хупарських бунтівників і – охоронців цієї системи. Покажу селища людей, які не хочуть приймати Порядок речей; потяги; в’язниці; забігайлівки і робочі райони; залаштунки Комітету та його інтернатів (схожих на в’язниці) та містечок, куди не потрапити сторонньому. А ще будуть Літаючі острови, хмари, дороги й шторми, і багато, багато переживань з приводу, на який ви всі чекаєте 😉 Про першу книгу я багато розповідала в процесі читання, ділилася емоціями, але окремий відгук так і не написала, тому найближчим часом я виправлюсь. Бо це одна з моїх улюблених книг, про яку я можу говорити нескінченно. Як і сама авторка, тому заглядайте на її сторінку 🥰А поки ще трохи цікавого від Катерини Пекур стосовно того, що ми дізнаємося у продовженні:Події «Невидимих людей» почнуться за рік після сцени на вулиці Пін. Цей час Санда провела у глибині пустелі Бмхаті, де вчилася виживати, стріляти, водити машину – і хоч якось користуватися здібностями, які у собі відкрила. Але Світ змінюється – він готується до війни. Ріннольоти вже не схожі на «етажерки» з алюмінію і брезенту – це машини, готові до наступу. Загадковий посадовець Комітету, який намагається захопити владу, вийде на сцену, і ми дізнаємося багато трешу про родину да Ліґарра та її положення в КСН. Агент бризів, Валлер, та його батько, Лакіро, далі гратитимуть у смертельну гру з Комітетом та знайдуть дещо тривожне і цікаве. В книзі безперервно щось вибухатиме чи інакше піддаватиме героїв небезпекам 😁 Тож на Санду чекає шлях, пройти який буде непросто.Але головне – читачі дізнаються, чому офіцер да Ліґарра став людиною, яка змогла повестися так, як повелася? Ким був Маніс, чиї приказки він цитував, звідки Карун знає хупарські говірки і що пов’язує його з Куркісом?
Вирішила пригадати, що було у мене на сторінках про першу книгу "Пісні бризів": отут у мене мейк під книгу.Тут і тут ділилась першими враженнями.А ось допис про книжковий клуб, який я проводила по цій книзі.Ще є два відео з цього клубу: осьо і цейво.І ще мій друг малював зріз, тут відео.Як бачите, ця книга забрала частинку моєї душі, тому неймовірно тішусь, що вже скоро читатиму продовження 🥰 🐸 Хроніки Амбер#жорж_фантастичний #цікавікниги_paniko
Подорожі бувають різні, інколи для цього не потрібно навіть з дому виходити."Вибір Елоїз"Олена МуликВидавництво BeagleАле головне героїня мусила не просто вийти з дому, а ще й покинути рідну країну, щоб нарешті віднайти себе. Та нам, читачам, достатньо лише відкрити цю книгу, щоб пережити внутрішню подорож і порефлексувати.Протягом читання книга викликала у мене абсолютно різні відчуття, які змінювалися разом з самою Елоїз. І тон, яким це все написано, змінювався теж. На початку оповідь здавалася глевкою, наче тісто, яке погано пропекли: Елоїз зовсім юна, вона тільки починає свій шлях, грузне на ньому, події її тягнуть вниз. Думки теж. Вибратися з них важко, а інколи і взагалі не хочеться. Бо який сенс?Але в якийсь момент Елоїз наче відкриває очі, оглядається навколо і починає дізнаватися себе, свої почуття, думки, бажання. Серцебиття пришвидшується, зіниці розширені — це все схоже на пробудження. Але після цього різкий стрибок на гойдалки, від чого з'являється запаморочення.Саме так читалась ця історія: як живий організм. Інакше я описати це не можу.Я дуже сильно раджу цю книгу, якщо вам хочеться подивитися на дорослішання дівчини, яка глибоко травмована життям без батька, яка дуже схожа на багатьох з нас, хто зростав у складних умовах незалежної України, і хто хоча б раз думав про те, що щастя чекає нас деінде, але точно не вдома.Часом життя триває без твоєї участі. Поки ти тримаєшся за надії і спогади, воно відбувається навколо тебе, але не з тобою.Саме це і трапилось. Час для мене зупинився ще тоді, у дев’ять. А далі я тікала. Завжди було від чого гнати своє тіло й щоразу пересаджувати його в невідомий ґрунт, хоч при кожній спробі вкоренитися воно ціпеніло зсередини. Але я не хочу більше належати минулому. Час знову завести годинник.
Придбати книгу можна у двох форматах: в твердій та м'якій обкладинці. У мене м'яка — і вона дуже зручна, добре відкривається, не заламується, а я де тільки цю книгу не читала.🐸 Хроніки Амбер#відгук
Продовжую свої роздуми на тему "Міста сходів" Роберта Джексона Беннетта.Початок тут в дописі, друга частина отут.❗МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ❗Хочеться відмітити те, наскільки цікаво Беннетт у "Місті сходів" показує знищення культури окупантами. І загалом те, як Сайпур зміг захопити цілий Континент.Все почалось з верхівки. З богів, які, на мою думку, тут символізують не стільки релігію, як культуру загалом зі всіма її складниками. І це добре спрацювало: без своїх богів люди втратили всі орієнтири. Вони не знали, як далі жити. Почалася пошесть. Звідки брати сили на боротьбу, коли звичне життя зникло?І ще одна моя думка: пошесть тут символізує небажання жити без звичного ладу, яке призводить до апатії, байдужості і, як наслідок, розвитку хвороб, з якими теж немає сил боротися. "Зміна фізики світу після смерті богів", як для Беннетта, звучить надто просто.Одночасно з цим зникають будинки, храми, інші споруди, які являли собою сутність культури і суспільства. Щось руйнується, щось йде під землею, щось наче безслідно розчиняється в просторі.Дезорієнтованих людей дуже легко підкорити.І ось ми дійшли до найцікавішого! Попри зусилля, докладені до руйнації, все це лишається цілим і неушкодженим десь в іншому вимірі реальності. І ця реальність не є чимось недоступним. Вона приймає до себе всіх, хто має певні розпізнавальні ознаки.Та чи можливо все повернути таким, як було? Питання відкрите.А ось відновити однозначно можна!Мені дуже подобається думка про те, що, як би не намагалися знищити культуру, вона все одно буде продовжувати своє існування допоки живуть ті, хто її пам'ятає та береже.І вже інше питання, що робити з цим всім далі. Здається, воно також заслуговує на окремий допис.🐸 Хроніки Амбер#цікавинки
У минулу суботу провела дуже цікаву презентацію по книзі "Фаренго. Тінь попередника" з Володимиром Єшкілєвим.Обговорили дуже багато: від канібалізму з рецептами копчених людських ніг і до філософських питань минулого та майбутнього людства. Якщо багатьох цікавило питання сексизму, то я найбільше хотіла знати, чого ж пан Володимир аж настільки не вірить в людство. І відповідь на обидва запитання одна: якщо ми були такими дві тисячі років тому, п'ятсот років тому і є такими зараз, то яка вірогідність того, що має щось глобально змінитися через вісімсот років? Технології йдуть вперед, а наші бажання, думки, погляди, моральні цінності лишаються такими самими. Для прикладу порадив звернутися до творів Шекспіра та "Сатирикону" Петронія. Також додав, що сексуальний потяг є однією з головних складових природи людини, тому це також буде так чи інакше впливати на стан суспільства, яке стрімко занепадає. Звідти і поширення різноманітних збочень.Також пан Володимир розповів, що ідея цього всесвіту була з ним з підліткових років, поки він не зрозумів, що вже має достатньо письменницької майстерності, щоб нарешті розповісти про Фаренго. І от нещодавно побачив сон, який наштовхнув на написання четвертої книги, події якої відбуватимуться через декілька років після третьої книги. Обіцяв зайнятися цим як тільки завершить написання книг про проклятих гетьманів.Майте на увазі: якщо раптом в четвертій книзі ви прочитаєте про копчені ніжки, то це вам дарунок з Одеси. Ми тут вміємо надихати авторів 😅А ще, на мою скромну думку, презентації, де є постійний діалог з залом — це найкращі презентації.Ну тепер взагалі без варіантів: нам потрібно зустрітися таким самим складом після виходу всіх трьох частин 🥹Дякую Володимиру Єшкілєву і видавництву Жорж за чудовий суботній день і насичену розмову!🐸 Хроніки Амбер#події
Дуже мене зацікавила книга "На вагу золота" Альони Рязанцевої, яку зараз можна передзамовити у Vivat.Це історія, яка розгортається на вуличках моєї рідної Одеси, а хороших книг про Одесу зараз напрочуд мало. Щоб оце, знаєте, без всілякої фігні, яку інколи помилково називають "історичною спадщиною".Та, виявляється, що це буде історія не тільки про кохання, а ще й про РХП та сприйняття себе.Маю декілька коментарів авторки, тому радо ними з вами поділюсь. Ось, наприклад, про бажання написати подібну книгу:Написати книгу про розлади харчової поведінки, постійне прагнення схуднути та навичку оцінювати інших за розміром тіла я хотіла все своє доросле життя. Ще на першому курсі університету стояла в черзі у їдальні та випадково підслуховувала розмови дівчат навколо. Знаєте, про що всі вони говорили? Тільки про одне — хто зараз худне/хто починає худнути/хто тільки планує. Ці уривки розмов мене настільки вразили, що я досі їх пам'ятаю. Я дуже розумію пані Альону, ми наче стояли в одній і тій самій черзі. На жаль.Як дівчина, чий підлітковий вік припав на розквіт соцмереж, я не могла не відчути на собі їхній вплив. Б’юті-індустрія запевняла жінок, що їхня краса визначалась цифрою на вагах. На щастя, чим дорослішою я ставала, тим краще вміла фільтрувати й розпізнавати токсичні наративи. Проте хоч нині суспільство майже не цурається таких слів, як бодипозитив (або бодинейтральність), проблема живуча. Я теж пам'ятаю, скільки токсичних дарунків ми отримували від соцмереж, які в наші часи вважалися великим авторитетом. Сьогодні соцмережі змінилися, але наративи лишились ті ж самі. Тільки тиждень тому я відійшла від шоку, який шкідливий твердий сир та оливкова олія, а сьогодні вже намагаюсь зрозуміти адекватність рахування гарбузових насінин у салаті. І білок. Всі катастрофічно не добирають білок. Розлад харчової поведінки квітне досі, хоча і змінив свій полюс на нібито "здорове харчування".І ось зауваження ще про один страшний бік РХП, який ми не завжди в собі помічаємо:Поміж тим я хотіла показати, як сильно тиск через зовнішність змінює нашу поведінку та характер. Через страх бути зацькованими люди можуть перетворюватися в тих, хто цькує. Вони самі стають агресорами — починають грати за правилами гри, які їм не подобаються, тільки щоб себе захистити. Мені важливо було показати, наскільки ж РХП отруює життя людини — тривало й майже непомітно.
Але не варто забувати про те, що це книга про кохання. І зазвичай саме чиєсь кохання допомогає нам побачити і полюбити в собі те, чого раніше не помічали або взагалі ненавиділи.Хто мене вже читав, знає: про важкі теми я стараюся говорити без повчань, моралізаторства чи занудства. Я люблю посміятися, поіронізувати та, правди ніде діти, поплакати. Відтак історія про Яну — ті ще американські гірки, в яких сміх чергується з щемкими моментами (особливо, коли йдеться про епізоди з особистим щоденником героїні).Про що ще ця книга? Звичайно ж, про кохання. Воно не заміняє любов до себе, але може показати, як це — бути доброю до тіла. Кохання може підтримати, і захистити, і мотивувати. Воно не лікує, а допомагає залікувати рани — і в цьому його цінність.
Вже уявляю, як читатиму "На вагу золота" серпневим вечором на морі, насолоджуючись тим особливим заходом сонця, який буває лише в Одесі наприкінці літа, — саме в тих кольорах книги.🐸 Хроніки Амбер#цікавікниги_paniko
Ви могли помітити, що в планах покупок була книга "Вибір Елоїз" від нового видавництва Beagle, але з Арсеналу я її не привезла. Це все тому, що книга приїхала напередодні моєї поїздки, і я навіть вже встигла чверть прочитати 😀📖 "Вибір Елоїз", Олена МуликЗ анотації:На запрошення подруги двадцятирічна Елоїз вирушає на зимовий відпочинок до альпійського курорту Вальхензее. Ця подорож за тисячу кілометрів від рідного Львова докорінно змінить її життя. Мріючи спекатися минулого, Елоїз шукатиме свободи і здорових стосунків. А за пів кроку до мети збагне, що знов у пастці.Роман «Вибір Елоїз» — це багатогранний портрет молодості з її безладом почуттів, підпаданням під впливи, спробами втечі від усіх і від себе. Це дослідження стану, снепшот реальності, навколосвітня подорож у відчайдушних пошуках любові. Це строката мозаїка далеких міст і близьких стосунків, це досвід, з якого Елоїз зрештою вибудовує себе.
Книгу можна обрати або в твердій, або в м'якій обкладинці.🐸 Хроніки Амбер#цікавікниги_paniko
Окрім нового Беннетта, якого я привезла з КК, маю ще дві нові книги від видавництва Апріорі.🌟 "Серце всього, що було втрачено", Тед Вільямс — книга-місточок між першим і другим циклом книг про Остен Ард.З анотації:У книжці розповідається про події після закінчення Війни Короля Буревіїв: норни, зазнавши поразки, тікають додому, у свою гірську цитадель, за ними женеться військо короля Сеомана, щоб добити ворога в його лігві.Захопливий динамічний сюжет, чорна магія, битви на краю світу в жаскій чужій землі, відданість і зрада, інтриги і підступ, подвиги і відвага, люди і зомбі, людяність і жорстокість, любов і невгасима ненависть, не очікувана розв’язка – все це читач знайде на сторінках роману.
🌟 "Дама номер 13", Хосе Карлос Сомоса — нова книга від автора "Печери ідей".З анотації:Мадридський філолог Рульфо знайомиться з жінкою, яка бачить такі самі загадкові сни, як і він. Над усім тяжіють жорстокі вбивста і прекрасні вірші. Та невдовзі з’ясовується, що ці вірші приховують більше, ніж просто літературну загадку. Дослідження поступово втягує Рульфо у тривожний і химерний світ, де слово набуває небезпечної сили, а межа між поезією та реальністю починає розмиватися. «Дама номер 13» – атмосферний інтелектуальний трилер і водночас витончена гра з літературною традицією. В цьому романі іспанський письменник Хосе Карлос Сомоса поєднує напружений сюжет з роздумами про природу творчості, силу поетичного слова та темні сторони натхнення.
До речі, на "Серце..." зараз знижка на сайті видавництва. І не тільки на нього, а ще на іншу фантастику.А ще отут в дописі є невеличкі анонси видавничих планів Апріорі.🐸 Хроніки Амбер#цікавікниги_paniko
А ви бачили, що вже з'явилося на сайті Старого Лева з приміткою "очікується"?Нова книга Катерини Корнієнко "Грибних справ підмайстра" 🍄З анотації:У світі, де на тіні кожної людини вишита доля, яку судилося прожити, Явдоха свою прочитати не здатна. Ніхто не здатен. Але в очікуванні того, що її життя нарешті почнеться по-справжньому, вона раз на рік їздить до столиці, де можна зустріти мандрівників звідусіль. Ану ж хтось зрозуміє, що значать символи на її тіні: чи це мова далеких земель, чи мапа, що веде кудись, а може, химерно записані ноти?У дорозі в чумацькій валці Явдоха знайомиться з молодою магинею, яка завжди ховається від сонця, бачить страшного Абисьманського Звіра, який наводив страх на людей, але тепер його нарешті спіймали. Явдоха везе у замкненій скрині жупан лісового майстра, який випадково встигла приміряти, але вона ще не знає, що це поклало початок таким подіям, які назавжди змінять і її життя, і весь світ.
Ну це нам обов'язково потрібно! Я вже на низькому старті, розмахую гримнями, бо хочу її якомога скоріше 💵🐸 Хроніки Амбера#цікавікниги_paniko
Репортаж з презентації "Скрині Ґріммів" Ксенії Шпак від видавництва Жорж.Модерувала Анна Полегенько, ще приймала участь Валерія Савотіна.В першу чергу дякували всім, хто прийшов попри негоду і ранок неділі (приємно, бо я, хоч і звіяна вітром, але дісталася події)Говорили про сюжет: підлітка Юля — відьма з Запоріжжя, на дворі повномасштабне вторгнення, тому родина вимушена переїхати в Бережани. Головна героїня носить яскраві макіяжі (опа, моя зупиночка) і легко знаходить пригоди на свою голову.Ця історія розрахована на тих, хто любить янг едалт. Пані Анна каже, що хоч і є основною ца, але дорослим теж сподобається (👀 я запам'ятала)"Скриня" — це суміш ретелінгу і міського фентезі.Коли пані Анна була на книжковому клубі по цій книзі, то всі дівчата-підлітки прийшли до одного й того ж висновку про книгу. (Вважайте це інтригою, бо я прослухала, якого саме висновку)(Але я теж прийшла до висновку, що хочу перечитати казки братів Ґрімм, в кого шукать хороше видання?)Пані Ксенія каже, що героїню вона видумала ще коли навчалась в університеті. Риси Юлі вона списувала з молодшої сестри, яка була колючкою.Попросили пані Ксенію описати книгу одним рядком:"16 річна дівчина, яка ходить на екскурсію містом, на яку її налаштовує демон"Перший варіант історії був придуман до 22го року, але потім було вирішено вписати події повномасштабного вторгнення, особливо хотілось підняти тему переселенства.При цьому авторка не хотіла, щоб магія впливала на конфлікт і щоб були відьмаки на фронті. (Уклін від нас с паном Жабом)У Савотіної і Шпак були однакові діалоги і роздуми в книгах стосовно проживання теми війни, хоча вони не зговорювались. Це каже про те, що вони однаково переживають досвід, і є розуміння, що ти в цьому не один.Полегенько каже, що уникає теми війни в книжках, але "Скриню" все одно прочитала.(А ми з паном Жабом хочемо більше про війну, бо це як раз про єдність і не самотність)Савотіна каже, що зараз книга про війну може як тригерити, так і ретравмувати. Але "Скриня" — це затишна, емоційна, супердинамічна книга з теплим солодким присмаком. (Видно, хто любить смачно поїсти, я, до речі, теж)Авторка не вірить, що затишне фентезі — це окремий жанр. Вважає, це більше про атмосферу.Також авторка каже, що любить ретелінги. Їй зайшли книги Маєр, тому захотіла написати щось таке ж. Тому вирішила змішати декілька казок братів Ґрімм, хоча це було складно, бо книга має квестову структуру.Колись авторці провели класну екскурсію Бережанами, тому вона вирішила, що події книги мають відбуватися саме там. Друга причина — хоч і живе у Львові, але не хотіла писати ще одне міське фентезі про Львів.Шпак любить Діану Вінн Джонс через її макабричність. Ще є сцена один в один з "Всі жінки відьми", хоча авторка не пам'ятала цього епізоду з серіалу.На запитання "Чи це точно закінчена історія?" пані Ксенія відповідає, що як раптом і буде продовження, то з іншим сюжетом, але в цьому ж світі.Два роки пішло на видання книги: в травні 2024 подала рукопис, а в квітні 2026 вийшла книга. Пані Савотіна каже, що це хороші строки видання.Коли спитали, чи не жалкує пані Ксенія, що обрала видатись саме в Жоржі, та загадково посміхається, бо з залі повно співробітників видавництва.Дійшли висновку, що після 22го стало легше видаватися українським авторам.Щось оцінили на три Івана Франка з десяти Франків, але знов баба недочуває, що саме.Собі з минулого Ксенія радить дописувати тексти, дослухатися до бетарідерів (Алілуя хоч хтось це каже, бо часто чую, що бети не потрібні нікому)В "Скрині" багато про сили взято з української демонології.У Савотіної і Шпак однакові українські відьми з однаковими елементами фольклору, але система магії різна.У другій частині "Чаклунка і культ" буде перелесник, каже Савотіна, "Це ж спойлер!" — кричить Полегенько.Пані Ксенія розповідає про новий текст: буде про онучку відьми смерті, де бізнес на людських кістках, але це затишне фентезі, де вигаданий світ, але схожий на Одещину (тут я заволала, але вибачилася, але більшеОдещини богу Одещини)🐸 Хроніки Амбер для UAGeek#події
TGLIST.COM.UA
