Прикиньте, якби була кнопка в голові «Виключити паяльнік»🔘Це коли тільки почав якусь фігну думати — оп, і вимкнув. А так, блін, ходиш, накручуєшся, в якихось мІслях варишся, що доходить до моменту, поки поплачеш, нагадаєш собі про суть речей і видихаєш.Ось це — репрезентація мого останнього тижня. Все так добре йшло, я собі набрала обертів, валила на 100ці (ага, все тепер машинними термінами міряю хе-хе) і оп — щось не вийшло з першого разу в новому проєкті, з яким почала працювати минулого місяця.І не встигла я оговтатися, як тупо загрузла в своїх навʼязливих думках, які як ті комарі, залітають навіть через найменшу щілину. І тут може статися найгірше: в них можна повірити і сприйняти за істину.«Ой, та в мене взагалі нічого не виходить».«Ой, а нашо я собі все це придумала»«Ой, а може я всіх обманюю і просто придумала, що я щось знаю»Це такий бред дурний!Бо наш мозок чіпляється за будь-що, будь-яку думку про «зупинитись», бо в нього одна задача — зекономити енергію. Він не хоче робити якісь нові дії, бо треба напружуватись.В такі моменти мені допомагає одне (знову метафора з машиною, вибачте): пересісти з автомату на механіку і почати вручну перемикати передачі. Тобто видихнути, згадати, для чого я задумала собі те, куди йду, і знову завести машину (свій мозок) на тому перехресті, де він заглох.Втомитись і потребувати відпочинку — норм.Запаятись і повірити, що дарма взагалі все починала — стрьом.Аж тікток на тій хвилі всій записала, поки думки свіжі були.Тож можливо, якщо ви відчуваєте зараз щось схоже, не ведіться на цей self-саботаж. Ваш мозок просто хоче зекономити вам енергію, тож наша задача — придумати цікавий спосіб йти до своїх цілей і трошки намахати його.До речі, класний фільм дивились з Женьою вчора, де дівчина так втомилась від роботи і почала вести свій кулінарний блог. Я просто хотіла хороший і теплий фільм, але він виявився дуже relatable. Називається «Julie & Julia»💓🥣