Estadísticas de telegram channel - @allgolobutsky

Історія з журналістом в секретному чаті Міноборони США обростає подробицями, скандал поки не думає вщухати. Додався аспект безпечності інструменту як такого: месенджер Сигнал, в якому все відбувалось, практично наскрізь відкритий для російських хакерів. Плюс саме в момент обговорення Віткофф зі своїм мобільним був в Москві – отже, плюс ще чинники для доступу російських спецслужб до чутливих матеріалів (на Лубянці «чули кожен помах брів Віткоффа», як написав Wall Street Journal). Речниця Білого дому вже заявила, нібито Віткофф до Москви полетів з геть іншим телефоном, але до якої міри це правда... Адже, по перше, жоден з членів команди Трампа поки не демонстрував схильності відмовлятись від найпростіших і найзручніших рішень. І, по-друге, жоден з членів цієї команди поки не демонстрував достатнього рівня компетентності і професійної дисципліни із дотриманням всіх належних посадових і безпекових інструкцій. Так, в наявності боса, котрий дві третини часу проводить на гольфовому полі і воліє не читати, а слухати, є своя специфіка. Залучення до роботи бодай в зручному і доступному форматі чату з якоїсь точки зору краще, ніж ігнорування босом посадової рутини взагалі. От тільки безпекові речі передбачають дійсно окремі специфічні апарати (зазвичай важчі і менш ручні), окремий секретний софт власної розробки, багатоступеневу перевірку права на доступ і ідентифікацію посадовця... Це очевидно для фахівця, для держслужбовця, що багато років перебуває на відповідних посадах – для таких це просто звичний протокол, нудний, але обов’язковий. Команда Трампа, судячи з 66 днів при владі, – це про лояльність, а не про фаховість. І ще пара подібних факапів, і Трамп все ж стане перед необхідністю заміняти вірних досвідченими і фаховими. Зрештою, керувати 340-мільйонною ядерною державою – надто відповідальна робота. І рано чи дуже рано непрофесіонали таки зроблять щось таке, що загрожуватиме вже особисто Трампу. Наприклад, зіллють його приватний графік. Це крім реакції виборців на постійні факапи команди і агресивний стиль їхнього втручання в роботу держави: вже зафіксовано тенденцію, що цілком «трампівські» штати на поточних виборах до місцевих органів управління переорієнтувались з республіканських кандидатів на демократів. Схоже, Трампу доведеться повертати до Білого дому фахівців. Тобто, домовлятись з бюрократичною машиною, з «діп стейт». Повертати фінансування і скасовувати скорочення. Щоб досвідчені чиновники підхопили розхитані процеси і зайнялись звичною роботою. Трамп в такому випадку, як і в першу каденцію, займеться звичним гольфом.

Підтоптана шльондра Повалій сьогодні забабахала прем'єру чергової "патріотичної і відповідної політичному моменту" пісні - треба ж розплачуватись з Кремлем за дозвіл мешкати і щось заробляти. Шедевр називається "На Руси". Три хвилини гівна з приспівом: "Рождены мы на Руси, чтобы жизнью наслаждаться, Только, Боже упаси, с русскими ругаться. Рождены мы на Руси, ну а тем, кто за границей, Пусть потом им хватит сил C русскими мириться".Ну і ще щось там про "бєлую бєрьозу", "ето на вєка всьо наше", "с маслом красную ікру", "лучший пірует в балєтє"... Зібрано всі "матрьошкові" штампи.Шльондра вже настільки стопталась на службі "баріну", що писок для кліпу малював ШІ (хоча таке враження, що й голос теж генерований). Картинка статична - отже, показуватись людям вже геть стрьомно. А сплатити нормальному ШІ для динамічної генерації жаба задушила (Кремль, видно, геть почав економити на бабульці).Хоча загалом складно визначити, що бридкіше: домальований розпливчастий ШІ-писок Повалій чи кондовий антураж. Повалій довела, що типову лапотну фофудью цілком можливо реалізувати і в квазіукраїнському антуражі. Віночок з цвинтарних пластикових ромашок на довбешку замість кокошніка, якийсь червоний гібрид касавароткі з вишиванкою, миска калини (але чому миска?), колоски і соняшники, чомусь штурвал за спиною (це ШІ так прядку відтворив? а режисеру відео фіолетово, що там наклепано, тому не напружувався з виправленням?), металевий посуд, як на зоні, і купа "баранок" всюди. Плюс циганщина з усіх щілин (ну, хоч без ведмедя з балалайкою обійшлось). Коротше, отаке типове "на Русі" (гусари, можна не мовчати). Придворні пропагандисти вже пафосно прокоментували оце: "Звісно, співачка знає, який тепер крик і виття піднімуться у Незалежній, які камені та прокляття від колишніх співвітчизників знову полетять у її бік. Але Повалій на це начхати. Вона – у Росії. Вона – із Росією. Вона – у безпеці. І цією піснею голосно сміється з тих, хто бажає нашій країні зла, хто хоче з нею посваритися, хто намагається образити.Ми бачимо, чим закінчуються ці спроби, якою драмою може обернутися небажання зважати на інтереси Росії, відмову поважати її людей, звичаї та пам'ять. А ще знаємо, що ніколи в історії Росію ніхто здолати її не зміг – не вийде й зараз. Саме про це співає Повалій. Співає всім ворогам, зрадникам та дурням на зло. І робить це в енергійній, танцювальній манері [пам'ятаєте з "Афоні" - "это энергичный танец", і цицьки в атаку )) - О.Г.]". Ті, хто старші від 45, впізнали манеру, правда? Так виглядали офіційні відгуки на опуси офіційних співаків/ художників/ музикантів/ *** в часи пізнього СССР. Але самим росіянам щось воно не зайшло - 3 тисячі переглядів за 12 годин (і то, підозрюю, більшість переглядів накрутили українці, які зайшли поплюватись в коментарях)... Не конкурентка стара ганчірка Шаману.

В переддень завтрашньої розмови Трампа з Путіним пішла хвиля доволі специфічних публікацій, які перегукуються із заявами Білого дому. 1. Публікація Semafor щодо розгляду Трампом можливості визнати Крим російським і звернутись із цим до ООН. З посиланням на анонімні джерела. І з позначенням, що «ймовірно» це викличе «величезний спротив» Європи і України. Але можливість і інструменти зазначено. Як одну з фішок на гральному столі з Путіним.2. Публікація щодо оптимальної для США стратегії «лишити Європу Росії, прибрати всю присутність Америки на континенті, натомість зосередитись на проблемах в Азії». Приводом використати ситуацію з румунським фашистом – забороною участі його у виборах як «відхід від демократії». Зате це дозволить «повернути довіру Росії» (нахіба вона Америці?) і налагодити діалог «з єдиною іншою ЯДЕРНОЮ НАДдержавою» (ясно, звідки оплачений матеріал, бо тільки в Кремлі досі вважають РФ «наддержавою»; але публікацію взяли в The National Interest).3. Заяви речниці Білого дому, що Трамп завтра з Путіним обговорюватимуть суверенні питання України без України. Плюс одразу дуже різкі ляпаси Європі ("Франція має бути вдячна США, що не говорить зараз німецькою", зокрема).==Погодьтесь, всі три вкиди як мінімум абсурдні, як максимум неприйнятні. Обговорення з агресором, як прибрати президента окупованої країни, - це формат анулювання можливості переговорів, а не гарантування миру. Бо виходить за всі правові рамки взаємин з суверенною державою. Так само, як і розробка варіантів передачі суверенних прав на величезну стратегічно важливу територію окупанту. А якщо зважити, що це – територія на кордоні іншого крупного гравця і війська агресора там напряму загрожують Європі, долю якої, виходить, теж буде вирішено третіми сторонами в такий спосіб... Ще раз: це абсурдні варіанти. Однак вони оприлюднюються вагомими джерелами практично одночасно і саме напередодні розмови Трампа з Путіним.Взагалі, як судити з цієї хвилі (суверенна приналежність Криму, знесення президента України, обговорення відступу США з Європи), то це більше схоже на планомірне позбавлення фундаменту будь-яких можливих угод, короткострокових чи тривалих. Бо щось з зазначеного неприйнятне для України (і вимоги Путіна про припинення постачань зброї та мобілізацію сюди входять, як і, скажімо, гіпотетичні економічні угоди щодо ресурсів окупованих теренів на користь Росії), щось для Європи. Плюс про гарантії не те що не йдеться, а одразу зазначається, що вони недосяжні. Плюс практично одночасні заяви Білого дому і Трампа:-Трамп готовий задіяти важелі тиску на Росію, якщо майбутня розмова з Путіним щодо України не виправдає очікувань- «...Нам треба було змусити Україну вчинити правильно. То була непроста ситуація. Ви отримали невелике уявлення в Овальному кабінеті. Але я думаю, що зараз вони роблять правильно, і ми намагаємося досягти мирної угоди. Ми хочемо домогтися припинення вогню, а потім мирної угоди» (Трамп).Ще раз: «треба було змусити Україну» (тобто, вже змусили), «готовий задіяти важелі тиску на Росію» («готовий» - це колись потім, якщо вважатиме за потрібне)... Схоже, Трамп розчарувався в можливості досягти швидкого результату тиском, а на розбір деталей і пошук реальних гарантій угоди він не має часу і натхнення. В такому випадку вкиди серії «США варто піти з Європи, хай самі розбираються» і «Трамп віддасть Путіну все, аби той на скількись припинив стріляти» (хоча Путін публічно позначив, що навіть за підписаного припинення вогню його армія продовжуватиме обстріли, просто «без доказів і з власної ініціативи», а не за наказами) – це дійсно промацування ситуації «а що буде, якщо от просто кинути все і зайнятись іншими проблемами». І провокування відмови Європи і України від покладання відповідальності на Трампа.

Трамп заявив, що протягом лічених тижнів оприлюднить купу документів про вбивство Кеннеді: "З того часу вони знайшли - і ми знайшли - ще 2000 документів про Кеннеді. І найбільше мені потрібен Кеннеді, і це буде оприлюднене. Справа просувається і просувається досить швидко. Я б сказав, тижні. Так, я кажу "тижні".==А далі в справу підуть документи про контакти з іншопланетянами.)) І знов це буде перемогою Трампа.)) Звичний телевізійний підхід, але він навряд спрацює. Зрештою, американські таблоїди щодня наповнені скандалами і сенсаціями, при тому актуальними. Давно мертвий вбивця давно мертвого Кеннеді навряд переб'є голу Кардаш'ян на пляжі з роботом від "Тесла". Це в плані сенсацій. А в плані цікавості: американців досі цікавлять більше споживчі ціни (яйця, так) і жорстке торгове протистояння з сусідньою Канадою (набіл, електрика, віскі...). Навряд Кеннеді чи прибульців буде достатньо, щоб відволікти увагу виборців. Ну і прибічників України таке навряд відволіче від примусу до капітуляції на користь навіть не Америки чи Трампа, а Путіна.

Потужні антиурядові і антикорупційні протести в Бєлґраді - на вулиці вийшов кожен сьомий серб. Як повідомляє сербське "Радіо "Свобода", спершу чисельність протестувальників була близько 0,5 мільйона, але ближче до вечора кількість подвоїлась, на вулицях Бєлґрада зібралось близько 1 мільйона сербів. Це при тому, що в Бєлґраді мешкає десь чверть всього населення країни, 1,7 млн. Мільйон протестувальників означає, що до столиці з'їхались мешканці з усієї Сербії. Зважаючи, що вся Сербія - це 6,5 млн (десь півтора Києва), то це дуже великі цифри. Це так, якби в довоєнній Україні на вулиці Києва вийшло 5,5 мільйонів українців - більше, ніж населення столиці. Окремі джерела пишуть, що кожен третій серб брав участь в протестах за цей час, а майже дві третини (58%) їх підтримують. Підтримка Вучича за пів року впала з 55% до 33%. Зараз Вучич в дуже ризикованому становищі. Щойно він вийшов із заявою. котра, втім, лишає більше питань, ніж відповідей: ✔️ Особи, які влаштували заворушення, встановлені та заарештовані✔️ Ми повинні отримати уроки з протестів і застосувати їх на практиці✔️ Сербія не хоче кольорових революцій✔️ Сербський уряд зміниться лише шляхом виборів✔️ У ЗМІ з'явилося багато брехні, що стосується водометів і навіть танків, які нібито були підготовленіВ сенсі, йти Вучич точно не збирається - навіть попри недовіру 2/3 громадян.

Радник з нацбезпеки Майк Волтц: тривають домовленості про відмову України від НАТО і перехід Донбасу та інших територій під контроль Росії. Шон Хенніті (Fox News) запитав, чи правильно він розуміє, що Україна не вступить до НАТО, а Донбас чи райони з "великою кількістю вихідців із Росії" можуть перейти під контроль Росії. «Ви ні в чому не помиляєтеся. Важливо, що ми обговорюємо ці питання з обома сторонами – як з нашими колегами з України, так і з Росією», – відповів Уолтц.Держсекретар Марко Рубіо: «У рамках цього другого етапу [перехід до столу переговорів, першим названо припинення вогню – О.Г.], зрозуміло, кожна країна світу має право на безпеку, право захищатися, охороняти свою територію. Це має стати частиною такої розмови. ...Трамп не казав про жодну позицію щодо надання Росії будь-яких прав на територію України».==Отакі нові реалії: команда Трампа оперує нашими суверенними територіями в невідомих домовленостях.Трамп анонсував, що 17 березня на нас чекає щось масштабне. Але ми уявлення не маємо, що саме обіцяють зараз Росії, щоб Путін погодився на припинення вогню. Волтц каже, що обіцяють території і відмову від НАТО. Рубіо прямо суперечить цьому: «кожна країна має право охороняти свою територію». Після чого прямо посилається на Трампа, але в специфічних формулюваннях. Не однозначно «Росія за жодних умов не може претендувати на будь-яку територію України». А просто «Трамп не казав про жодну позицію щодо прав на українські території». Чи то позиції поки немає. Чи позиція є, але не одна. Чи вже і права на територію є, але Трамп не озвучував нічого. Можливо, Трамп саме так бачить "дипломатичний тип спілкування"? Коли окремі помічники озвучують протилежні речі, а як знадобиться, хтось з них скаже, що заплутався. Ну, або «пожартував». Трамп сам прекрасно працює за цією схемою. Однак для нас важливо, що ми уявлення не маємо, в що нас втягують на закритих переговорах. Але, зрештою, в нас завжди лишиться право сказати просто «ні». Хоча, зважаючи на емоційність Трампа, «дуже, дуже дякуємо, ні, ви такий шляхетний, ми не можемо прийняти настільки широкого жесту». Європа позначила свою позицію. І Трамп цьому посприяв і продовжує сприяти (як-от погрожує Данії зброєю відібрати Гренландію – і одночасно просить в тієї ж Данії яйця крупногуртовими закупівлями, бо в Америці тяжкі проблеми з цим). Плюс є позиція близько 60% американців. І позиція республіканців – не трампістів. І позиція демократів. І чимдалі глибший шок «діп стейт», який рано чи пізно перейде в обурення і конкретні дії. Тобто, просто нам не буде. Але приводів от просто взяти й погодитись на капітуляцію, про яку домовився замість нас Трамп, здавши всі наші козирі і питання для торгівлі ще до початку переговорів – таких приводів немає. І дуже навряд чи з’являться.

Трамп розраховує, що сьогодні-завтра пропозиції щодо тотального припинення вогню на 30 днів передадуть Росії і отримають відповідь (вважає, що позитивну?) і протягом тижня (кажуть про п'ятницю) він сам поговорить з Путіним (очевидно, якщо відповідь дійсно буде позитивною чи як мінімум не буде негативною). ==Трамп: «Ми зустрінемося з росіянами пізніше сьогодні чи завтра. Сподіваюся, ми зможемо укласти угоду. Припинення вогню – дуже важливо.Якщо Росія зможе на це піти, буде чудово. Якщо ні, ми продовжимо наші зусилля, але люди й надалі вмиратимуть, величезна кількість людей.Якщо ми не змусимо РФ припинити вогонь, ми просто продовжимо воювати та забезпечувати Україну».==При тому з російського боку пропагандисти та навіть офіційні особи з Думи ще до заяв Трампа (але після оприлюднення підсумків зустрічі в Джидді) позначили неможливість угоди. «Росії не потрібне тимчасове перемир'я, Росії потрібен довгостроковий мир». Всі посилаються на відповідну заяву Путіна ще від 20 січня на засіданні Ради.Отже, практично все вказує на те, що Росія не погодиться на подібний формат. Наслідки вже окреслені: Україну підтримуватимуть, на Росію тиснутимуть. Але якщо Росія все ж погодиться – тоді що? Що з вимогами Путіна для тривалого перемир’я? Що з гарантіями? Бо «перебування американського бізнесу в Україні» реально не захистить ніяк.

І навздогін вчорашньому виїзду Трампа з Маском до Мар-а-Лаґо на домашній відпочинок. Я не раз вже зауважував: якщо (точніше, коли) Трампу не вдасться його жорсткий накат на Україну і він не витисне з ситуації статусу миротворця в найкоротші терміни, він вчинить те ж, що і в першу каденцію. В сенсі, повернеться до апробованого формату роботи: третину часу витрачатиме на гру в гольф. А адміністративні обов'язки лишить на незрушну американську бюрократію - "діп стейт", тобто. Але судячи з оприлюднених фото- і фінансових звітів, Трамп вже повертається до звичного розкладу виконання обов'язків президента. 13 виїздів на гольф за 48 днів. Двічі на тиждень, себто. І вже витратив на це $18,2 млн, повідомляє Huffington Post. Трамп та його друзі прибувають до приватної резиденції Мар-а-Лаґо за допомогою борту №1. Автомобілі для кортежу Трампа до Флориди доставляють військові транспортні літаки. Для охорони президента використовуються поліцейські катери з кулеметами та судна берегової охорони. Додаткові витрати йдуть на оплату роботи кінологів для пошуку вибухівки.Але цікавіший прогрес змагань Трампа з "діп стейт" в контексті подібного режиму роботи. оки що кадрові перестановки за принципом "абсолютної лояльності" тривають. А суд дозволив DOGE Маска доступ до даних Мінфіну "бо нема доказів, що вони будуть поширені далі". ==За архівними даними, в перший рік своєї першої каденції Трамп грав в гольф 90 разів (підтвердив тільки 35) - тобто, десь двічі на тиждень. За всі 4 роки він витратив на це $151 млн.

Щодо дивного експромту Трампа в Овальному кабінеті. Трамп, очевидно, вже розуміє, що капітально так перегинає палицю щодо тиску на Україну. Але азарт «тріумфатора-миротворця» ще не відпускає. Тому обертова спіраль хіба стискається: раніше протилежні заяви робились хоч в різні дні: сьогодні на користь Росії, завтра – України, післязавтра – знов черга Путіна... Але сьогоднішня заява спресувала взаємовиключні меседжі в сусідніх репліках. «Я роблю це [тисне на Україну – О.Г.], щоби рятувати життя, а не заради грошей» - і одразу «...Йдеться про гроші [у питанні тиску на Україну стосовно перемир’я – О.Г.]. У нашому випадку йдеться про 350 млрд доларів, а у випадку з Європою — про 100 млрд доларів. Хоча їхній внесок має дорівнювати нашому або навіть перевищувати його».Це вже якийсь Говард Х’юз з його обсесивно-компульсивним розладом... Щодо позиції загалом... Можливо, це мало виглядати як рівновіддаленість. Але реально припинити постачання України і закрити розвіддані – та заявити про можливі додаткові санкції проти Росії... Це навіть виглядає не надто еквівалентними речами. Тай які «додаткові санкції»? Америка і так перекрила шлях чи не всім російським товарам, крім безальтернативних і критично необхідних США (на кшталт урану чи титану). Плюс саме масив санкцій проти Росії (понад 18000 моментів) – це те, за що Трамп нещадно критикував і критикує Байдена. І раптом Трамп і сам долучиться до цього? Виглядає неправдоподібно. Загалом мета такого контрастного пресування зрозуміла – це те саме бажання швидкого тріумфу і плювати на віддалені проблеми та гарантії (Трамп про це каже прямо і не розуміє, чому це хтось не приймає). Просто спосіб ведення справ в стилі телешоу починає вже набридати. Все ж життя не телешоу, щоб постійно підтримувати такий високий рівень напруження. Причому вже навіть без пауз, а суцільним потоком. Тим більше, не варто ігнорувати ймовірність, що чиїсь руді кучері достатньо скоро надокучать, і чийсь писок просто почнуть товкти.А взагалі я схиляюсь чимдалі більше до думки, що Трамп і його команда дуже сильно перебільшують шанси на компроміс з Путіним на умовах, які б хоч частково влаштовували не Путіна, а Україну, Європу і Америку. Все це скінчиться тим, що Трампу доведеться визначатись: або реально сильно вдарити по Путіну, як і обіцяв ще в передвиборчих промовах. Або йти на умови Путіна без торгу, просто робити все, щоб той погодився. Але це буде крах всього. Бо Трамп тоді опиниться в абсурдній ситуації. Він ніби домовиться про мир з Путіним, але Україна на такий мир не погодиться, Європа на такий мир не погодиться, весь цивілізований світ не погодиться... І в підсумку виявиться, що Америка прямо допомагає Путіну захопити Україну. Причому ще й за «спасибі». Однак стосовно такої схеми виникає резонне питання: як Трамп демонструє таке нетерпіння по-швидкому все зробити і закрити тему – який резон Путіну поспішати? Трамп взагалі-то вважає себе неймовірним генієм оборудок. А тут якось не надто геніально виглядає, м’яко кажучи. Чи він вирішив, що оптимальний варіант – просто вихолостити ідею бізнесового підходу до повного абсурду: коли центром стає не сама оборудка, а розмови про неї. І перемогою стають більш пафосні і резонансні розмови. От візьме, і на словах здасть Україну і «констатує припинення війни і всіх цих жахливих смертей». Хоча для демократів і всіх трампоненависників в Америці, Європі, в цілому світі це був би чи не найкращий варіант. В сенсі, як доказ цілковитої неадекватності Трампа. І підстава вжити негайно надзвичайних заходів. В будь-якому випадку, оцінювати доведеться за результатом: це безперервне телешоу не буде ж вічним, чимось має скінчитись.

Залужний в Chatham House: ми побачили формат його майбутньої політичної кампанії (якщо така взагалі буде)Колишній головнокомандувач ЗСУ, український посол у Великій Британії Валерій Залужний виступив в Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House). Основних меседжів два:- Нова політика США поставила під сумнів єдність західного світу, а Білий дім намагається перекласти забезпечення безпеки і оборони Європи на їхні власні сили.- Україна сьогодні де-факто боронить не лише східний кордон НАТО, а й східний кордон Європи. Без ЗСУ вже неможлива нова архітектура Європейської безпеки.Тобто, генерал не сказав нічого нового, не позначив власної конкретної позиції, не визначив своїх намірів... Просто ще раз констатував те, що вже міцно закріпилось в європейських ЗМІ. А коли публічна заява робиться не задля запуску якихось нових даних і не задля декларування особистої позиції – тоді вона є суто політичною. Нагадати про себе, позначитись в інфопросторі (і оце вдалось блискуче – ЗМІ і пабліки сьогодні і найближчими днями будуть переповнені Залужним). А конкретне позиціонування відкласти на потім, коли воно буде справді актуальним. Хоча у випадку Залужного це, здається, буде «ніколи»: його рейтинг прекрасно зростає і тримається без жодних його особистих позицій і навіть без позначення, що він таки йде до політики. Схоже, ми побачили формат майбутньої політичної кампанії генерала (якщо він таки вирішить балотуватись хоч на якусь посаду в Україні). «Посміхаємось і махаємо». І все це мовчки. Що треба, кожен виборець домислить собі сам в найбільш ідеальних формулюваннях. Так Залужний забезпечить собі максимально широку електоральну базу і мінімальну загрозу підтримці. В критичні моменти він так само виходитиме на якусь трибуну і повторюватиме незаперечні загальновизнані твердження. Суто з точки зору політтехнологій – не найгірший (а можливо і найкращий) план кампанії.