Estadísticas de telegram channel - @allgolobutsky

Зустріч держсекретаря США і голови МЗС РФ в Куала-Лумпурі: Кремль не зміг ані переконати в чомусь Рубіо, ані зацікавити. Причому до такої міри, що за підсумками знов прозвучало «Президент Трамп розчарований». «Трамп розчарований тим, що російська сторона не виявила більшої гнучкості щодо України... Адміністрація Трампа обговорює з Сенатом, як виглядатиме законопроект про санкції щодо Росії».Кремль намагався в усіх зацікавлених створити враження, ніби після «буллшіт» від Путіна Лавров поїхав з якимись новими і дуже хорошими пропозиціями, щось цілковито інакше, ніж озвучувалось досі. Але сенсації не вийшло. Оцінка цих «нових ідей» від Рубіо була просто знущальною, настільки перевантаженою «мабуть», «можливо» і «я не став би», що більший сарказм уявити просто неможливо: «Так, мабуть, можна сказати, що це новий і, можливо, інший підхід. Знову ж таки, я не став би називати його гарантією миру, але це концепція, яку ми, безумовно, обговоримо з президентом — сьогодні ж, як тільки я завершу нашу бесіду». По суті, Рубіо продемонстрував віртуозні навички, як розтягнути на три хитрозакручені фрази все те ж трампівське змістовне «буллшіт». Рубіо також повідомив, що «Вашингтон розраховує домогтися їх [необхідних Києву систем ППО Patriot, наявних в низки партнерів США в Європі, - О.Г.] передачі Україні. США пропонують країнам, які очікують на постачання систем ППО Patriot, "відкласти їх" заради України». Це остаточно визначило характер і результативність зустрічі з Лавровим. Звісно, не факт, що ті «петріоти» для нас дійсно організують, однак самою заявою і часом та місцем її проголошення Білий дім максимально дохідливо вказав Путіну на невдоволення його поведінкою в діалозі. Лавров підсумував розмову заявою "є речі, які не коментуються". Все, що спромоглись позитивного вичавити щодо цього кремлівські пабліки, - це тиражувати впійманий на відео нервовий тик правого ока Рубіо, коли той дивився на Лаврова навпроти за столом. Це назвали дружнім підморгуванням і спробували за поганої гри хоч якось втримати оптимістичний писок. Що це на практиці означає для нас? Нічого однозначного і остаточного насправді. Однак можливо це вказує на рішення Трампа все ж застосувати до Путіна і батіг, а не тільки купу пряників. Інші висловлювання як Рубіо, так і Трампа ще й позначили, схоже, їхню остаточну впевненість, що використати війну в Україні для здобуття тріумфу до виборів 2026-го року не вийде. Путін не погодиться. Якщо так, то з категорії «перспективних для піару активів» ситуація з Росією і Україною перейшла для команди Трампа в категорію «неприємної проблеми на кілька років, що додатково ускладнить взаємини з багатьма сторонами». Що зменшить перспективи загравання з Путіним нашим коштом.

(Продовження)==Так, величезна кількість наших громадян повели себе не кращим чином. Вони не є патріотами — це безумовно. Але більшість людей є конформістськими і достатньо аморфними. Вони можуть не сильно любити Україну, не бути патріотами, але при цьому не втечуть звідси, не позбудуться України, як тільки щось станеться.Це аморфні люди, як з ними і з їхніми батьками відбулося у 1991 році, коли вони лягли спати в одній країні, а прокинулись — у зовсім іншій. І вони ж не побігли 90% назад у Росію чи в СРСР, вони просто прийняли таку реальність. І якщо тут з'являться росіяни, більшість з них будуть діяти так само.На жаль, патріоти втечуть чи загинуть на полях боїв, чи підуть у партизани, а більшість, як на окупованих територіях, скажуть: ну що, ну таке життя. І тут Буданов правий, але, на жаль, ніхто так не думає. Я скільки людям пояснюю, що буде. Я знаю історію, я вивчав історію. Ви тут можете обурюватися і все інше, але я жив у Росії, я знаю Росію. Вам дадуть копняком під зад, а якщо слово скажеш — пристрелять на місці або поженуть воювати проти Європи, проти українців, проти кого завгодно. І ти слово вякнути не зможеш.А люди... ну це недосяжно для їхнього міркування в 21 сторіччі. Ну така вже людська психіка, і нічого з цим не зробиш. І всі аргументи з приводу того, що зроблять з тобою росіяни, якщо вони захоплять територію — це настільки умовно, що для більшості людей воно не діє. Ми бачили злочини росіян. Велика частина не любить росіян не тому, що свідомо зрозуміла всі причинно-наслідкові зв’язки, а тому що росіяни вирвали їх із зони комфорту. Вони жили кожен своїм життям — комфортним, як їм здавалося, — а росіяни їх з нього вирвали.Я кажу про більшість людей, які не живуть у прифронтових містах, де кожного дня обвалюються будинки. І про Київ в тому числі. Так, нас зараз більше обстрілюють, але люди дивляться... Відбувається рутинизація.Поки тут не почнуть працювати “Градом” по місту і не почнуть заходити ДРГ у місто, то вони будуть думати: ну, неприємність, ну, всяке буває. Не так, що все — кінець, але некомфортно так жити. Їм некомфортно, бо роботи нема, бо ТЦК бігає, бо в метро треба спускатися, бо з торгових центрів виганяють тощо. От за це вони не люблять росіян.Ця тема дуже складна, її двома словами не поясниш. І держава, розуміючи це все, якщо вона розумна (що не про нашу державу, звичайно), але я ж усе-таки виходжу з державницьких позицій, — я вважаю, що, на жаль, як би це мені не було неприємно, але нам потрібні всі громадяни. Бо ситуація дійсно жахлива.Залишитися після війни навіть із більшістю територій, але без населення... У нас старіюча нація, і такою вона була ще до війни. Я впевнений, що якщо в нас почнуть вкладати гроші європейці, щоб ми не звалились у якусь Африку, то вони це зроблять, бо розуміють: у підсумку доведеться годувати все те, що залишиться від України. Бо якщо економіка не буде працювати — люди почнуть бігти в Європу. Але це буде не та частина, яка Європі потрібна, — молода, працездатна, — а ті, які вже не працюють, яким за 50–60 років.І якщо наша економіка почне розвиватися, нам потрібно буде думати не про те, як забирати паспорти у нерадивих громадян, а як давати їх бангладешцям, пакистанцям і всім іншим. Які варіанти?Якщо в нас усе буде погано, то нас залишиться 10 мільйонів, і ми будемо просто вмирати. Є конкретні демографічні графіки, скільки нас залишиться до кінця сторіччя.https://from-ua.org/uk/intervyu/677074-aleksei-golobuckii-v-ukraine-est-ogromnoe-kolicestvo-liudei-kotorye-zdut-kogda-otkroiutsia-granicy-ctoby-zabyt-o-sushhestvovanii-etoi-strany.html

Дмітрій Мєдвєдєв, схоже, підхопив прапор в ізольованого сідєльца Ґіркіна-Стрєлкова - тепер його філіппіки майже так само приємно читати.)) Піднімають настрій, допомагають боротись з втомою і депресією - бо ми, виявляється, все ж сильні і круті, і союзники в нас нормальні, і перспективи непогані, а не тотальна зрада-зрада і оце от все.)) --"Повільно, але вірно Євросоюз перетворюється на самодостатній військовий блок. ...Брюссельські таргани та недалекі лідери країн ЄС проголошують власну оборонну стратегію, заявивши про вступ до «епохи переозброєння».Така потворна метаморфоза Євросоюзу має й окрему мету: озброїти неонацистський київський режим настільки, щоб він став невразливим для Росії. Саме ЄС підписав угоду з нелегітимним ватажком вмираючої України щодо довгострокових зобов'язань із забезпечення її так званої безпеки. Саме ЄС постачає бандерівським виродкам зброю та військову техніку, розкручуючи міць своєї оборонної промисловості, будує на їх території оборонні заводи. Саме ЄС спрямовує своїх інструкторів навчати українських бойовиків, щоб вони вбивали наших громадян та здійснювали теракти у нашій країні. І той же самий ЄС нахабно фінансує свої огидні дії за рахунок доходів від заморожених активів Росії.--Погодьтесь, Мєдвєдєв з наочного посібника груба лайка і словесне нетримання після надвеликих доз алкоголю" перетворюється на непогане джерело оптимізму.))

(Продовження)==Бо Трамп дійсно не зацінив. Хоча не треба думати, що Маск унікальний з ідеєю глобальної безпілотної логістики (навіть в Америці ідею вже реалізує не тільки Tesla, але й Waymo). Абсолютно те саме зараз пробує реалізувати Китай (хто б сумнівався; китайська ж Meituan реалізує автономну доставку в Дубаї, а Baidu стає лідером з проєктів ШІ, зокрема ШІ-логістики). І Європа теж. Тобто, або Америка буде першою – або працюватиме на глобальному ринку, контрольованому логістичною системою Китаю чи ЄС. Однак 79-річний Трамп цих перспектив не бачить: він як президент більше переймається ціною нафти і американським нафтовидобутком. І спробами сподобатись республіканському електорату (більшість якого з нелегальними мігрантами не так щоб стикалась) антимігрантськими ініціативами. Суто особисто Трампа хвилює нобелівка миру. А фантастика від Маска хіба дратує – як кожного дратує щось, що є незрозумілим і щодо чого вимагають негайного прийняття усвідомленого рішення. Що й було сформульвано сьогоднішнім дуже товстим натяком Трампа, що він «подумає над депортацією Маска назад до Південної Африки».

Бутербродо-вдовиця Юлія Навальная слідом за рудою хвойдою Латиніною перестала приховувати справжнє ставлення до України: врешті чесно видала в розмові з фінським журналістом, що "Крим де-факто російський" і повернути його Україні нереально, бо окупанти подбали про "мільйони людей, які отримали російські паспорти" (це крім звично оперативно переселених в спорожнілі домівки українців росіян). --«Де-юре Крим належить Україні. Де-факто він російський. Це буде складне питання, бо не забувайте про мільйони людей, котрі отримали російські паспорти. І навіть Україна та українські чиновники згодні, що це дуже складне питання».--Гідно підтримала родинні традиції - бо і Навальний став колись мемом через подібну ж заяву: «Крим – це не бутерброд із ковбасою, щоб його туди-сюди повертати». Не те щоб ця черга камінаутів відкривала щось неочікуване. Але просто згадайте всі ті тисячі і десятки тисяч етеро-годин на наших телеканалах для оцих та інших "хороших русскіх". Останні 11 років, останні 3,5 роки. І зараз теж. Згадайте режисерів, ведучих, гостьових редакторів, блогерів-мільйонників, чиїми зусиллями оце от все було розкручене до медійних величин - загальноукраїнських і навіть європейських.

Російська влада "через зміну геополітичної ситуації у світі" має намір вилучити шкільний курс української мови та літератури з федеральної загальноосвітньої програми. Також і на окупованих теренах, де досі українська числиться "рідною" і є обов'язковою до вивчення (хоча на давно окупованому Донбасі і тим більше в Криму вивчення української вимагає спеціальної заяви батьків - на яку, звісно, ніхто не наважиться, щоб не привертати увагу ФСБ). ==Окупант, як бачимо, дуже багато уваги і ресурсів приділяє питанням знищення української мови і насадження російської як єдиної доступної. Вони розуміють важливість мовного моменту для геополітики, для нацбезпеки, для координування (і контролю) суспільства. Зрештою, для збереження державності і для впливу на інші суверенні держави. Навіть як не зачіпати прекрасну функцію російської в якості універсального приводу для нападу. А для українців мова досі – щось штучно актуалізоване, з роздутою важливістю, щось обтяжливе, в кращому випадку неприємний тимчасовий (суто на час війни) обов’язок. Досі панують настрої «не нагнітайте», «не українізуйте силоміць, допустима тільки лагідна українізація», «какаяразніца» і «аби людина була хороша». Навіть захист мови і прав україномовних українців в Україні явно визнано надмірним і зайвим – якщо судити з кандидатур на заміну мовному омбудсмену, і особливо з фаворита. Це не вказує на якусь нелюбов до України чи на зраду. Це вказує передусім на нефаховість влади. На нерозуміння отаких базових для держави і державного управління речей – і три роки активізації спроб пояснити цю важливість, бо війна, досі не дали ніякого результату. А якою буде реакція – а головне, дії – коли доведеться напряму зіткнутись з вимогами Кремля щодо російської мови і «прав російськомовних»... І чи буде в суспільства змога вплинути на цю реакцію?

Politico: Обміняний «опозиціонер» Владімір Кара-Мурза заявив про «таємний діалог» Києва та втіклої «опозиції РФ» та вказав на бажання довести цей «діалог» до «найвищого рівня» (очевидно, до Зеленського). За даними того ж Politico, ще один такий самий «хороший русскій в екзилі» Ілья Яшин стверджує, що Зеленський нібито вже навіть висловив відкритість до ідеї таких дискусій. ==Текст пишу російською, бо скерований він якраз на росіян – «хороших» та не дуже. ==Теоретически, Украина может начать взаимодействие с российскими "оппозиционерами", если они создадут правительство в экзиле (и если пользы от него будет больше, чем от Тихановской, - в смысле, оно не ограничится освоением грантов). Но только и исключительно в том случае, если созданная структура сперва сама сознательно и целенаправленно обозначит однозначную позицию в вопросе суверенитета Украины.Я имею в виду, если это правительство от имени России хотя бы номинально примет обязательство отказаться от всех и любых территориальных претензий к Украине и вернуть все захваченные территории. В смысле хотя бы признает эти территории «оккупированными», а не «новыми территориями РФ». И подлежащими обязательному возвращению под суверенитет Украины, как только «правительство в экзиле» придёт к власти в РФ.И если все эти «оппозиционеры» такие принципиальные борцы с Путиным, то они обязаны ещё до каких-либо контактов с официальным Киевом от имени «правительства в экзиле и порабощенных народов России» провозгласить войну Путину и его режиму, войну российскому империализму в принципе. При таких вводных некая работа украинской власти с этими «оппозиционерами» возможна. Потому что Украина будет понимать, что эта команда не просто хочет заменить Путина в главном кресле России и вернуть всё «как было, когда всем было хорошо» (т.е. по факту до состояния на начало войны времён Януковича). А планирует активно приобщиться к усилиям по демонтажу империи.Ведь проблема российского империализма – в самом принципе устройства РФ как экспансионистского государства с огромной территорией. Когда для удержания этой территории под контролем Кремль вместо решения внутренних проблем всю энергию направляет на внешние вопросы. И так столетиями.После публичных шагов "российских оппозиционеров" в этом направлении действительно возможно дипломатическое взаимодействие со стороны Украины. И в таком случае всех "хороших русских", кто не присоединится к такой антиимперской инициативе, закономерно можно считать агентами ГРУ. И с ними никаких дискуссий быть не может.Такая программа от украинской власти была бы прагматичным и полезным ходом независимо от прикладных результатов деятельности «оппозиционеров».

Ольга Сумська назвала "ненормальним" обурення українців її публічним, демонстративним привітанням в Інстаграмі доньки-росіянки з днем народження (вже другим від початку Великої війни). Мовляв, українці "не мають жодного права критикувати і зауважувати" - бо це "власне життя людини, особисте життя" (хоча привітання було публічним): "Та, блін, до цих пір дістають!". --Антоніна Паперна-Яґлич (35) виїхала до Росії під час війни, однак до початку Великої війни, одружена з фігурантом "Миротворця" (через виступи в окупованому Криму) актором Владіміром Яґличем, має від нього доньку (7) й сина (5). Про війну мовчить. Сумська від початку Великої війни твердить, ніби Антоніна просто не може виїхати з РФ. Чоловік Ольги Сумської Віталій Борисюк зазначає, що "Тоні взагалі не дозволять поїхати з країни".--При тому Ольга Сумська не бачить різниці, в Росії мешкає дочка (в одному з інтерв'ю Сумська твердила, що сама відправила дочку до Москви), "в Америці чи в Індонезії". Мовляв, Паперна "просто від батьків далеко", її нема за що "хейтити".При тому Сумська спочатку закрила коментарі до привітання, а потім і саме привітання.

Експерти з геополітики, на яких ми заслужили. Стрім Наталії Мосейчук. Отакою "експертною думкою" в нас тепер формується позиція суспільства воюючої країни і ставлення населення до головного стратегічного партнера (хоча Європа, звісно, ближча і прихильніша, бо особисто зацікавлена, однак військові бюджети і вплив все ще непорівнювані). Мосейчук всі, звісно, впізнали. А от двоє інших персонажів, які тут виступають, вибачте на слові, експертами... Хоча багато хто твердить, що вони дуже впізнавані і неймовірно популярні блогери. Це Наталія Скай «Піпонька», вдова, емігрантка з України (про яку в мережі пишуть, що шахрайка, яка "живе з того, що легалізує шукачів громадянства США") та її ...бойфренд? альфонс? Рустам Солнцев, втікач з Росії, учасник телешоу "Дом 2" (записував щось з окупованого Криму, "топить за Путіна", так само шахрай, "збирав гроші на допомогу Україні і майже все лишав собі"). В мережі позиціонуються як "пліткарі", швидше. В мережі також пишуть, що Солнцев "регулярно з'являється в етерах популярних українських блогерів сегменту 50+". Чим обумовлений вибір "експертів" - хтозна. Але можна не сумніватись, що ці заяви знайдуть свою аудиторію.

(Продовження)==Милован Джилас, в 1944–1945 годах один из руководителей Народно-освободительной армии Югославии и один из четырех ее коммунистических лидеров, в своей книге «Беседы со Сталиным»: «Сталин делегации югославских коммунистов в конце 1944-го года "плача, выкрикнул [в ответ на обвинения в массовых изнасилованиях русскими солдатами освобождаемых югославских женщин]: ...Неужели Джилас, который сам писатель, не знает, что такое человеческие страдания, что такое человеческое сердце! Неужели он не может понять солдата, который, пройдя тысячи километров сквозь кровь, огонь и смерть, развлечется с женщиной или прихватит какую-то мелочь?».==Маємо розуміти, що всі ці свідчення – це не про історію, це про сучасність Росії також. Адже Путін, як і свого часу Сталін нагороджував і прославляв найбільших катів, особисто нагородив підрозділ, який чинив звірства в Бучі.**Дневники министра пропаганды Третьего рейха Йозефа Геббельса: «Фактически в лице советских солдат мы имеем дело со степными подонками. Это подтверждают поступившие к нам из восточных областей сведения о зверствах. Они действительно вызывают ужас. Их невозможно даже воспроизвести в отдельности. Прежде всего следует упомянуть об ужасных документах, поступивших из Верхней Силезии. В отдельных деревнях и городах бесчисленным изнасилованиям подверглись все женщины от 10 до 70 лет…».==От тому німцям і полякам варто зважати, чим завершиться їхня обережність і дистанціювання від війни проти Росії для їхніх же дітей і жінок. Бо російські окупанти ні на півкопійки не помінялись за 80 років. І гасла «На Берлін!» серед російських катів знов набрали популярності.