Це, але таке бюрократичне пекло жлобства і некомпетентності в кожній компанії і лікарні з якими ви взаємодієте протягом свого життя. Мене подібна глобальна страшна картина осінила ще з моїх перших візитів лікарів підлітком який надто добре вивчив біологію, але з моменту початку моєї роботи в медицині дно лише продовжує і продовжує провалюватися.Ви навіть не уявите і половину технічних деталей того наскільки все погано, глобально і локально. Якби знали - щиро сцялися б ходити до лікарів, особливо спеціалізованих профілів. Але альтернативи теж немає, бо конвенційній фармакології і медицині по ефективності на порядки уступає все інше. Просто самі процеси зазвичай поставлені так що інколи хтось помирає чи калічиться ні за що, просто бо хтось інший проїбався або йому було похуй. Хоча можна було б і ні.Раніше та сама хуйня задовбувала мене і в консерваційній екології - всі намагання зберігання навколишнього середовища і біорізноманіття так чи інакше впираються в стіну дибілізму, політичних шашнів, а головне того що ніхто глобально не може з усіма домовитись. Всі підараси, всім пізда. Всі хочуть пити чисту водичку і дихати чистим повітрячком, але ніколи не перестануть в цю метафоричну водичку серти.Звісно наразі наше суспільство це особливо наздоганяє в сфері військової медицини, та і в військових питаннях загалом. Багато смертей що нас оточують можна було б уникнути якби хтось вчасно включив голову і совість - і я зараз кажу саме про нашу сторону і наші державні і локальні рішення.От просто знедавна до мене весь цей уроборос повернувся саме медичним боком і від цього то люто паяє то есхатологічно-нігілістично весело стає, життя перетворюється в анекдот про патологоанатомів. Бо раніше воно хоча б якось менш персонально було, все ж екологи оперують популяціями, а не індивідами. А тепер перед очима весь час життя істот які дивляться на тебе розгубленими обдовбаними очками і майже всі вони вічні заручники чиєїсь некомпетентності. І весь час перед очима довбні які або їх доводять до такого стану або лікують жорстоко чи навід'їбись.Але навіть до цього стирається чутливість і її заміняє просто апатія. Кожне життя стає просто ще однією цифрою в журналі... В контексті моєї особистості це не означає що стає похуй і не хочеться робити якнайкраще, це означає що просто емоційно вже не вкладаєшся ні в що. Але в контексті багатьох інших особистостей яких я спостерігаю це призводить саме до небажання мати справу, небажання розбиратися, небажання виконувати роботу, словом, уникнення. А де є місце для халатності, там є і місце і для суто фінансових мотивацій які будуть компрометувати інтереси пацієнтів і клієнтів, навіть тих які все роблять правильно. І є місце для жорстокості суто через похуїзм.Моралі у історії немає, всі страждають, всім пізда👍