Тема миру є однією з найзручніших для цинічних маніпуляцій.

росія, яка каже про мир, пропонує хіба капітуляцію. Агресор не згоден на жодні поступки і далі переслідує мету для створення демонтажу української державності.

Україна говорить про мир з точки зору збереження держави. А також про безпеку на довгі роки.

Саме бажання миру є цілком нормальним. Але це не просто дефініція. Мир - це умови існування.

В російському баченні миру ми отримаємо Олешки в масштабах всієї території України, яка буде окупована. Або ж чистки в масштабі цілої держави, якщо план поставити російського ставленика і побудувати проросійську систему мав би успіх. Не секрет, що за планом рф, у випадку окупації України в 2022 році, вони до 2026 мали завершити цей процес, який включав би переселення, увʼязнення, вбивства українців, а також підготовки спільної армії рф-білорусі-українців (України б на політичній карті не існувало б там, де була б росія) для відновлення зони впливу Варшавського договору в Європі.

Але був би так званий мир, побудований на кістках невинних людей.

Так який ми хочемо мир?

Дуже просто говорити про мир як завершення війни, бо цього хочуть всі. Дуже легко на цьому спекулювати. І дуже невигідно говорити про мир, як про умови життя, його якість для майбутнього.

Бажання українців жити в мирі є нормальним. Підтримка миру - теж.

Але росія, агресор, не пропонує мир, який нам потрібен. Вона пропонує капітуляцію, яку називає миром.

Наш мир потрібно ще вибороти.

І дуже прикро, що питання геноциду нашого народу не звучить у високих кабінетах, на міжнародних майданчиках.