Кілійські ворота. Погляд зсередини фортеціУ 1893 році в журналі «Нива» так описувався стан нашої фортеці:«…Маса каменю, що залишилася від руйнування різних частин, розкрадається; скрізь — руйнація та тріщини. Фортеця порожній — у ній лише склад очерету, який використовується для опалення місцевої в'язниці. Біля воріт живе якийсь сторож. На зарослих травою подвір'ях можна зустріти лише коней або овець, які щипають дрібну травичку, та кількох злидарів, котрі знаходять там собі постійний, безоплатний притулок…» На знімках та листівках початку XX століття ми можемо побачити біля Кілійських воріт побілену сторожку (колишню вартівню).У 1896 році в Акті передачі фортеці від міста до Одеського товариства старожитностей було записано:«…У фортеці, при вході, з лівого боку сторожка, в якій живе сторож Варшавського. Праворуч — руїни гауптвахти, а ліворуч, на великому просторі, складено 15 великих стогів крупного очерету, що належить, як виявилося, Варшавському…» Сторож був потрібен, оскільки у фортеці зберігалися вогненебезпечні матеріали. ▪️В восьмикутній «Дівочій» вежі зберігався порох приватної особи. ▪️Ще далі, у південній вежі, був склад пороху Зіся Литвина. ▪️У Цитаделі розміщувався пороховий погріб 15-го стрілецького батальйону.▪️Купець Арон Варшавський недалеко від входу зберігав гас у бочках і великих баках. Такі ж баки він установив на початку фортечного рову біля 1-го причалу.Під час Першої світової війни у фортеці новобранці проводили навчальні стрільби. Тепер ворота були зачинені, а зовні стояв вартовий.Потім настав хаос революції. У 1918 році у фортеці розмістився румунський гарнізон.У 1928 році відбулися великі реставраційні роботи. Тепер Кілійські ворота здалеку вирізнялися червоним черепичним дахом.У 1940-ві роки у фортеці змінювали один одного румунські та радянські підрозділи, а в міжчассі місцеве населення розбирало залишки будівель.Після Другої світової приїхала державна комісія, щоб оцінити необхідні роботи зі збереження фортеці. Невдовзі після їхнього від'їзду завалився черепичний дах над Кілійськими воротами.У 1950-ті роки тут панувала тиша, лише кози паслися на зарослих подвір'ях.Усе змінилося на початку 1960-х, коли в країні розпочався бум внутрішнього туризму…#історіяАккермануКанал | Чат | АвточатІнста | Бот | Реклама