На Культурному Давосі — Global Culture Forum 2025 — мені пощастило модерувати обговорення поєднання в культурі традиції і інновацій. Я тоді підготував дві статті, але не публікував їх — все, здавалося, не кращий час. Але й кращий час все не настає.В додаток до цього вчергове виникають (як на мене — недолугі) дискусії про протиставлення минулого і майбутнього, культури і технологій. Ми з Наталією Кривдою багато разів обговорювали наскільки безглуздо це протиставлення. Історія важлива. Її необхідно вивчати, поважати. Але вона не є вироком для нації. В минулому є відповіді на те, як не допустити катастроф. Проте для майбутнього важливі і «творча руйнація», і амбіції, і візіонерство. Ми владні творити наше майбутнє. Можливо, варто не плекати історичні травми, а ставлячись з повагою до історії, розумінням логіки подій і бажанням неповторення катастроф — змінюватись. «Україна зараз перебуває на піку інноваційної хвилі, але з глибокими культурними коренями. Поєднання історії та ідентичності з технологічністю та адаптивністю – це той самий новий універсальний код людяності. Зрештою, культура, яка бореться за волю, здатна відродити демократію і віру в неї.»Детально — в колонці на Лівий Берег.