Втім, багато дитячих хвороб досі не подолано. Наприклад, домінування політичної доцільності над здоровим глуздом та людськими життями. Наведу приклад. На неназваній ділянці наступають в два-три «ешелони» добре укомплектовані з'єднання противника в умовах концентрації значної кількості засобів. Виникає потреба в стабілізації ділянки та зачистки передових груп, що закріпилися на околиці населеного пункту й почали загрожувати його втратою.Водночас стоїть питання виведення оточених СП, котрі залишилися за наступаючими силами противника. На ділянку заходить неназваний штурмовий підрозділ. Проте замість того, щоб ліквідувати ділянку прориву та повернути під контроль околицю населеного пункту, на яку можна відкотити оточені позиції, здійснюється дещо інше. Виїжджає колонна бронетехніки, минає район інфільтрації ворога й опиняється вже фактично в його тилу, де розміщені сили другого ешелону й оточені позиції СОУ. Так, цілий взвод піхоти вдалим та нахабним механізованим наскоком заводиться... В оточення серед ворожих позицій та під ворожі засоби ураження. На мапі ненадовго з'явилась гарна лінія з «трикутничків», котрі мали б бути відновленим рубежем оборони, проте незабаром вони були прибрані. Ці екстремальні, по сучасним міркам, втрати до стабілізації ділянки жодним чином не призвели, й противник продовжив видавлювати своїми штурмовими групами нас далі. Чому це відбулося не було для мене секретом – корпус систематично проводить ЛБЗ по крайніх дружніх позиціях, навіть якщо вони приховані й не виконують вогневу функцію. А яка має бути реакція на те, що противник проникає через ЛБЗ? Відновити рубіж, ущільнивши порядки. Навряд чи вищеназваний полк діяв з власної ініціативи: звісно, він був перекинутий під задачу, котру йому спустили «згори». Й він зробив найгірше, що можна зробити: поклав людські життя та дорогий ресурс на завдання, котре неможливо було виконати. Нема нічого більш шкідливого для обороноздатності, ніж наступальні дії, котрі приречені на неуспіх. Ми це спостерігали в 2023, й місцями я продовжую це бачити досі. Думаю, ми переможемо в той самий рік, як почнемо з розумом підходити до планування наступальних операцій. Коли почнемо відштовхуватися від критичної оцінки стану на ділянці й спроможностей противника, а не від бажання здобути політично значимий успіх. А поки продовжуємо спостерігати за тим, як противник слабшає в безглуздих атаках швидше, ніж ми.P. S. Мною запланована невелика серія постів. Наступною буде тема забезпечення гідних умов служби, й після неї питання підрахунку втрат противника.[4/4]